Бібліотека ім. М. М. Коцюбинського для дітей ЦБС Голосіївського району м. Києва: Тримаймо мовний фронт ( Концепція ствердження української мови) 07.06.23

На виконання втілення "Концепції ствердження української мови

в усіх сферах суспільного життя міста Києва"

бібліотека провела другий цикл заходів

для учнів початкових класів школи № 186.

Оригінальна українська авторська казка: " 100 пригод Барвінка та Ромашки" Богдана Чалого та "В Країні Сонячних зайчиків" Всеволода Нестайка.

Кожна література дарує дітям образ казкового героя. В Італії - це Піноккіо та Цибуліно, у англійських малюків - Пітер Пен та Вінні Пух. Згадаємо Нільса Хольгерсона зі Швеції, Мумі Тролів з Фінляндії, Русалоньку з Данії. Маленького Мука та Карлика Носа з Німеччини...

Українським дітлахам Богдан Чалий та Всеволод Нестайко подарували зустріч з Барвінком та Веснянкою, героями улюблених книг "Сто пригод Барвінка та Ромашки" і "В Країні Сонячних зайчиків".

В той час Б. Чалий працював редактором журналу "Барвінок" і дуже вмовляв українських дитячих письменників написати в журнал казку про Барвінка, його подружку Ромашку і про коника - Дзвоника! Але всі письменники були зайняті і прийшлося Богдану Йосиповичу самому взятися за справу... З'явився казковий Город, походи та пригоди Барвінка, які дуже сподобалися читачам. Почали надходити листи... Читачі вимагали продовження казкових пригод. І з'являються "Як Барвінок та Ромашка у Вирій літали", "Барвінок і Весна", "Барвінок у школі". У 1973 році за казкову поему "Барвінок і Весна" Богдану Чалому присудили Почесний диплом Міжнародної премії імені Ханса Крістіана Андерсена. Отже...

"Відступає тепла нічка, розтуляє ранок вічка

грає в росах на городі, стиха каже: - Спати годі!

Але ще панує спокій, на городі сон глибокий.

Головата, мов дитинка, спить під тином Капустинка.

На духмянім свіжім листі спить Кабак, мов у колисці.

Дід Гарбуз сопе під тином, живота прикривши сіном.

Баклажаник свище носом, підставляє щоки росам.

Бачить сон якийсь Цибулька, аж вусами смішно булька.

Кріп ві сні ногами смиче, Хрін зітхає і мугиче:

із натурою такою і ві сні нема покою.

Сплять метелики в травичці, ще куняє рибка в річці,

ще дрімає навіть бджілка біля теплого причілка.

Навіть місяць спить в хмаринах, мов розлігся на перинах.

Вже зоря калину трусить, скоро день зайнятись мусить.

Раптом в зіллі під пасльоном ніби хтось ударив дзвоном:

- Гей ви , родичі городні, Гарбузенки благородні

Я - Барвінок, я - Хрещатий, йдіть стрічати, величати!

Щойно я на світ родився, де ж город увесь подівся?"...

Творче життя Всеволода Нестайка також пов'язане з роботою в журналі "Барвінок". Спочатку працював літературним редактором, а потім і сам почав друкуватися у "Барвінку". Богдан Чалий, редактор журналу, дуже доброзичливо відносився до молодого таланту. В кінці 50-х років прозаїк написав свою першу повість - казку "В Країні Сонячних Зайчиків".

Письменник розповів про фантастичний світ, де живуть друзі всього доброго - Сонячні Зайчики, де діє їхній ворог пан Морок, який намагається використати у своїй злочинній меті - для знищення Країни Сонячних зайчиків - хлопчика Веснянку.

Автор з захопленням описує незвичайні пригоди Веснянки в Країні Сонячних Зайчиків, драматичну боротьбу всіх добрих сил з паном Мороком - першим радником Королеви Глухої Ночі. У книзі багато цікавих поетичних знахідок, таких, як Чарівне озеро, яке стає Чарівним дзеркалом. Долина Щасливих Сновидінь, печера Тридцять Три Лиха, Палац Чарівних Казок...

...Якось ранньої весни Веснянка прокинувся на світанку. Прокинувся, але очей ще не розплющив. І от відчув, ніби щось м'якеньке і ніжне злегка лоскоче йому обличчя. Хлопчик ворухнув віями і...І що б ви думали? Він побачив, що у нього на щоці сидить маленький сонячний зайчик, в одній лапці тримає малюпусенький золотий пензлик із сонячних промінців, у другій - золоте відерце з рудою фарбою. Зайчик умочав пензлик в відерце і малював на носі у хлопчика веснянки. От тобі маєш, - виявляється, веснянки на обличчях малюють сонячні зайчики!...

... Якось надвечір у ворота колонії постукав незнайомець. Він був маленький на зріст, сухорлявий з великою головою. І хоча вечір удався дуже теплий, незнайомець кутався у чорний оксамитовий плащ, а каптур низько насунув на лоб, як під час негоди. Ворота одчиняв Веснянка. У цей день він якраз чергував.

-Будь ласка , - люб'язно промовив Веснянка. Він був вихований хлопчик і знав, що навіть з таємничими незнайомцями треба поводитися чемно. Незнайомець мовчав і тільки пронизливо дивився на Веснянку. Потім якось загадково усміхнувся, похитав головою і пішов у будинок...

Незнайомець уже стояв біля столу діді Маноцівника, і той записував його в книгу прибулих. Веснянка мигцем глянув через дідове плече й прочитав: "Пан Морок, проїздом, на три дні, кімната № 13....

...Потім цей туман поволі розсіявся і Веснянка побачив Країну Сонячних зайчиків. Хлопчикові здалося, що він потрапив у величезний незвичайний квітник. Ніколи в житті він не бачив такої сили-силенної квітів одразу і таких різноманітних... Усі квіти, які тільки є в природі, квітували тут одночасно.

Стрункі гордовиті іриси й сором'язлива матіола... Самозакохані нарциси та скромні чорнобривці. Розкішні ясно-червоні канни і непомітна кімнатна примула. Тендітна незабудка мружила свої очі поряд з мужнім едельвейсом...Барвисті братки виглядали з-за пишних півоній...І тихенько здригалися сріблясті дзвоники конвалій...

На перший погляд здавалося, що квіти ростуть тут безладною, як у лісі або полі. Та коли Веснянка придивився, то побачив, що. переплітаючись між собою, квіти утворюють надзвичайно химерні будиночки - з вікнами, з дверима, з красивими ґаночками та верандами.

Саме в цих квіткових хатинках і жили сонячні зайчики...

Та й не тільки Веснянці, а всім-всім добрим людям допомагають сонячні зайчики.Бо вони існують тільки для того, щоб робити життя людей світлим і щасливим.Вони ховаються у твоїй веселій усмішці, у твоїх очах, радісних і щасливих....