середа, 25 серпня 2021 р.

До дня пам'яті захисників України - 29 серпня "І жах, і кров, і смерть, і відчай, І клекіт хижої орди...( Ліна Костенко)

 

    24 серпня ми святкували День Незалежності. А сьогодні - сумна дата - ми згадуємо тих юнаків і чоловіків, дівчат і жінок, які віддали за нашу Незалежність своє життя. 

...Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять лукаві, і в огні 

ЇЇ, окраденую, збудять...

Ох не однаково мені.

                                      (Тарас Шевченко)

"Наші герої ціною власного  життя відстоювали майбутнє України.

 Їхня солдатська стійкість і мужність дозволяють багатьом українцям будувати плани на майбутнє...

 Вони - гордість Української нації!

 Ними пишається вся Україна.

 На їхньому прикладі виховуються покоління українських воїнів.

 Їхніми іменами називають навчальні заклади, вулиці міст і селищ.

 З такими солдатами як ВОНИ, Україна непереможна!"

                                                                                                                        (полковник Роман Драпак)





    Бойко Віталій Васильович (24.07.1973 - 27.07.2014). Жив у Голосіївському районі звичайний хлопець. . Мешкав у будинку по проспекту Голосіївській, 97-а. Навчався у середній школі № 116. Любив гратися з друзями у футбол. Ходив до нашої бібліотеки.... А коли прийшла лиха година на нашу землю він пішов захищати нас...
    Служив у 24-му окремому штурмовому батальйоні " Айдар".Загинув у селищі міського типу Георгіївка, Луганської області.
    Нагороджений нагрудним знаком "За оборону Луганського аеропорту"(посмертно).
    Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня ( посмертно)






"Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву."
                                                                                                             ( Павло Тичина)


Героям слава !

 

Незалежність, суверенітет, вектор розвитку – все це існує лише доти, поки є люди, які готові це відстоювати

                                                                                       П. Казарін

 Коли відбувається ювілейна зустріч  дорослих однокласників, це викликає цілий ураган емоцій та спогадів. Наступного дня хочеться обов'язково відвідати рідну школу. Саме так сталося  зі мною. І ось я вже підходжу до школи №3 міста Житомира (зараз - гімназія), де провчилася всі десять років. Милуюся оновленою будівлею, яку нещодавно звели замість старої, що не витримала тиску часу й почала тріскатися. Чудова споруда, дуже гарний фасад і сучасний ґанок.

 

Але я тут не лише заради цих новацій, цих атрибутів мирного життя (хоч і з'явилися вони під час сьогоднішньої болючої війни). Прямую вулицею трохи далі - і я вже  біля колишнього центрального входу, яким свого часу користувалися і ми.

 

Ось вона - меморіальна дошка, встановлена 2015 року, коли цей вхід ще був центральним. Її відкрили в пам'ять про молодого лейтенанта Дмитра Ільницького, для якого моя школа теж була рідною. Усміхнений юнак - таким його запам'ятають. Світла постать. Його побратими згадували, що він був як сонечко, всіх хотів зігріти. Несправедливо, що гинуть кращі, потрібніші на цій землі. Особливо несправедливо, якщо лиха доля спіткала в день народження. У 24-й день народження.

 

Вранці того дня він жартував і усміхався, як завжди. Встиг прийняти привітання з днем народження від побратимів, а по телефону - від рідних.  " Все буде добре" ,- сказав мамі. Він завжди їй так говорив, щоби не хвилювалася. Єдиний син у батьків, єдина надія і розрада.

А в Пісках, по дрозі до Донецького аеропорту, їх накрило "Градом"... Це сталося восени 2014 року.

На фронті він не здійснив подвиг. Не встиг. Встиг лише записатися добровольцем одразу ж, як почалася ця клята війна, на початку березня 2014-го. І хоч професійним військовим не був, та офіцерське звання отримав, навчаючись у Житомирському агроекологічному університеті на військовій кафедрі. Його зарахували до складу славнозвісної 95-ї окремої аеромобільної бригади. Потім призначили командиром взводу першої роти 90-го батальйону.

 


Бойове хрещення лейтенант отримав під Костянтинівкою. Потім - запеклі бої. Тоді на Донеччині гаряче було майже всюди.

Дмитро  Ільницький не встиг здійснити подвиг. Але встиг стати героєм в очах рідних та друзів. Рівно через рік після загибелі, у 25-й день народження йому відкрили пам'ятник на військовому кладовищі рідного міста. Щоб вшанувати його світлу пам'ять, з усієї України з'їхалися бойові побратими, які закликали пам'ятати  Дмитра і пишатися ним.

І біля пам'ятника, і біля меморіальної дошки на фасаді гімназії №3 завжди свіжі квіти. Його дійсно пам'ятають. Пам'ятають світлий погляд та радісну посмішку.

 


Він не встиг здійснити подвиг. Але дійсно став героєм. Я теж так відчуваю. Відчуваю, що мій земляк захистив не лише своїх рідних. а й мене. Не лише своє місто, а й усю країну. Він віддав життя, захищаючи свободу і незалежність України. Тому заслуговує на те, щоб його вважали героєм.  Саме завдяки таким захисникам країна вистояла.

 Героям слава! 

                                                       

                                                      Г. Кононова, бібліотекар І-ї категорії





понеділок, 16 серпня 2021 р.

Україна - Є! Була! І буде!




Україно, ти -  моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
                                                                                  ( Василь Симоненко)



В серпні  ми будемо святкувати 
День Незалежності України.
Ювілей. 30 років...

Давайте згадаємо  як це відбувалося.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла
 "Акт проголошення незалежності України",
 яким проголосила незалежність України
 та створення самостійної української держави - Україна.
Першого грудня 1991 року народ України на референдумі підтвердив цей акт і таємним голосуванням
 обрав першого свого президента.
Ним став Леонід Макарович Кравчук...
Україну як самостійну державу визнали понад 
сто країн світу, в Києві відкрито десятки зарубіжних посольств. Україна має власну армію і Військово-морський флот. Вона самостійно визначає свою внутрішню і зовнішню політику....
Але до повної незалежності ще далеко...

До цієї видатної дати бібліотека підготувала книжкову виставку "Україна - є! Була! І буде!"
На ній представлені різноманітні матеріали, і ми хочемо аби ви звернули увагу на історичну літературу, бо як писав автор однієї з книг, історик Олександр Палій
"Історія надихає. У вас ніколи не опустяться руки,
 коли ви дізнаєтеся, що пережили ваші предки.
Натомість, не знати історії означає
 назавжди залишитися вразливими, без досвіду.
Предки платили життям за уроки історії.
Було б легковажно не спробувати взяти їх задарма.
 Тому гортайте епохи. За кожною сторінкою - небокрай людського досвіду"






Дай, Боже, нам своєї сили
І мужності своєї дай,
Щоб ми від зла оборонили
Себе і свій страждальний край.

Дай, Боже, нам своєї віри,
Що ми - народ були і єсть!
Хай недруга лихі сокири
Пощербляться об нашу честь.

Щоб на затоптані могили
Пісні злітались, як вітри.
Дай, Боже нам своєї сили,
А переляк наш - забери...
                                (В. Крищенко)

Слава Україні!!!











 

З ЮВІЛЕЄМ!


Шановні друзі !

З радістю повідомляємо, що в цей прекрасний теплий день, 16 серпня, колектив бібліотеки щиро вітає з ювілеєм нашу чудову завідувачку Наталію Борисівну Дмитренко.


Люба Наталіє Борисівно! Ми бажаємо Вам міцного здоров'я, всеохоплюючого щастя, світлого натхнення, подальших успіхів – у робочі дні, сімейного затишку ­­– у вихідні, бажаємо також удачі в усіх Ваших справах!


У наших читачів, теперішніх і колишніх, є прекрасна нагода приєднатися до привітання. І куди б не занесла їх доля – чи до міста Лева, чи в Карпати, чи до Польщі, Німеччини або Італії, вони завжди залишатимуться Вашими читачами, які фактично виросли в бібліотеці – і в прямому сенсі, і в переносному. ­Бо вчасно порекомендована Наталією Борисівною мудра, добра, цікава книжка, підказана ідея, знайдена важлива інформація стали для багатьох справжнім життєвим дороговказом, допомогли читачам вирости Особистістю.


І сумлінні відвідувачі, і "боржнички", а також мами, тата, бабусі і дідусі вдячні Наталії Борисівні за її дивовижну здатність прищеплювати любов до книжки, за виховання читацької дисципліни, за безмежну фантазію та навіть творчу зухвалість.


Щасти Вам, Наталіє Борисівно!


Найкращі побажання щастя і здоров'я в ювілейний день  шановній колезі Наталії Борисівні від дирекції 
ЦРБ ім. М.О. Некрасова