2026 р. "Пам'ятаємо..." 31травня - День Києва !

 "Цілує сонце золото Софії :

князь Ярослав - розбудовник Софії Київської"

Він не відзначався талантом полколводця і лицарскої постави не мав. До того ж був він нещасливим батьком і небажаним чоловіком, а великий київський престол отримав милістю брата і честю новгородців. Одначе саме він - не старший і навіть не улюблпений  син Володимира Великого - став володарем  Київської Русі, набув слави  найбільш книжного правителя своєї доби і запам'ятався літописцям як Ярослав Мудрий, тесть Європи і правитель своєї землі.

У літо 1015, відділений від двору і від великої політики, майбутній збирач східнослов'янськихї земель і поборний самодержавної влади, новгородський князь Ярослав скористався політичними негараздами у столиці і оголосив про вихід з-під батьківської влади. Все сприяло його задуму: і хвороба Володимира Великого, і заколот старшого брата Святополка, і навала печенігів.

Незважаючи на звичаї та традиції, попри батьківську волю, запропонував Ярослав Швеції військово-політичний союз, скріпив його самочинним одруженням на принцесі Індигерді і замість посагу замовив дві тисячі вікінгів...

Щоправда, до прямого зіткнення  з батьком у Ярослава не дійшло  Володимир  Святий відійшов у кращий світ і дав змогу своїм нащадкам позмагатися за батькове добро. Так розпочалася одна з кривавих братовбивчих міжусобиць. І хоча не таланило Ярославові: був він битий і Святополком Окаянним, і його союзником польським королем Казиміром Хоробрим, і своїм старшим братом Мстиславом Удатним Чернігівським, київський престтол дістався саме йому. До 1019 року більшість братів (10 з 13) були вбиті прихильниками Святополка. Польські легіонери відмовилися від участі в походах, які не обіцяли ні золота, ні слави. Стольний Київ переходив із рук в руки, але братовбивці не піддався. Врешті-решт довелося Святополку вибрати золото із казни  і тікати до Європи.  Старший брат Мстислав  задовольнився тим, що відокремив від Русі своє князівство. А Київ залишився Ярославові, який не зброєю, а хитрістю, талантом дипломата виборов право на велике князювання, а згодом став повновласним правителем, розгромив печенізькі орди, заснував Ярославль зібрав найбільшу за тих часів бібліотеку, побудував чимало храмів і монастирів, розширив Київ до Золотих воріт і сів за написання "Руської правди". 

Понад три десятиліття Ярослав правив Руссю. Продовжуючи справу свого батька Володимира Хрестителя, він розбудував Київ, перетворив його на  "другий Царьгород". Добру освіту дав князь своїм дітям і поріднився з славетними монаршими дворами. Тож і прозвали його "тестем" Європи.

За літописом початок 1054 року був для Києва тривожним.

 У ніч з 19-го на 20-е лютого ( за старим стилем) у Вишгороді помер  великий князь  Ярослав.

Поховали  Ярослава Мудрого у мармуровому саркофазі у головній святині, яка стала найкращим пам'ятником князю і головною святинею Русі-України - Софіївському Соборі.

Софія Київська - найбільше диво не тільки української, а і світової архітектури.В усій Європі жодна споруда ХІ століття не могла зрівнятися з цим храмом.

Його споруджено як головний митрополичий храм, громадсько-політичний і культурний центр Русі за князювання Ярослава Мудрого на честь перемоги над печенігами. Будівництво й оздоблення цього величного символу християнства тривало близько 15 років - 1037-1051 рік. Імена будівельників Софії Київської невідомі. Але й сьогоді величаво пливуть у небі тринадцять золотавих бань ( відповідно до кількості апостолів на чолі з Христом). Мозаїки і фрески суцільним килимом огортають стіни, склепіння і стовпи храму. Монументальний образ Богоматері Оранти (її постать має заввишки майже шість метрів) панує над часом і простором з так званої непорушної стіни. На золотому мозаїчному увігнутому тлі навколо Оранти завжди видно сяйво. Бліде, трохи похилине обличчя Божої матері майже строгого античного овалу з великими сумними очима зворушливе і чарівне. Цей образ належить до найкращих образів Богоматері у світовому мистецтві.

Вже багато віків із вуст в уста передається заповідь:

 доки стоїть у Софії Оранта, стоятиме Київ.

Стоїть вона на фоні небозводу,
од сяйва аж хмеліє голова,
як велич українського народу,
як мудрість, що у вічності жива. 

                                                                                    ( Г. Серебрякова)

2026 рік. "Пам'ятаємо... 21 травня День української вишиванки!

                             

 Україно моя вишиванко

Ти мій біль, моя мука і доля;

Я без тебе як день без світанку,

Я без тебе, як жайвір без поля

Вишиванко моя вишиванко

Смерекова вишнева жага,

Ти далеких Карпат полонянка,

Ти Дніпра мов хвиля жива;

Я по світу іду в вишиванці

Аж дивуються ген журавлі,

Хай встрічають в веселій багрянці

Україна іде по землі.

Україно моя вишиванко

Ти тернова моя голубінь,

Хай святиться навік світлий ранок

І травневого  дня височінь

                                                                                     Г. Булах

Шановні наші читачі, друзі, колеги!

Зі с вятом! Здоров'я, Перемоги, Миру, душевного комфорту, радості та щастя!

Слава Україні!

"Пам'ятаємо... 165 р. тому 22 травня (1861) перепоховання Т. Шевченка на Чернечій горі"

 

".. щоб лани широкополі і Дніпро і кручі, було видно, було чути, як реве ревучий..."

Перепоховання Тараса Шевченка 22 травня 1861 року стало символічним поверненням поета в Україну згідно його "Заповітом". Подія перетворилася на велелюдну народну процесію та демонстрацію національної єдності.

8 травня 1861 року труну викопали зі Смоленського кладовища, запакували у свинцеву та перевезли залізницею.

18 травня домовина прибула до Києва. Вона перебувала в церкві Різдва Христового  на Подолі, де з поетом попрощалися студенти, інтелігенція та прості кияни.

20 травня труну перевезли на пароплаві "Кременчук" до Канева.

Два дні домовина стояла в Успенському  соборі. 22 травня (10 травня за старим стилем) відбулася панахида, після якої труну поставили на козацький віз, покрили червоною китайкою, а замість волів впряглися люди. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата - декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Перевезення домовини тривало 14 діб.

Григорій Честахівський, друг поета, доклав багато зусиль, щоб перепоховання відбулося саме в Каневі, оскільки родичі пропонували поховати поета у Києві. Ця подія стала актом великої пошани до Кобзаря.

Над домовиною Шевченка на місті поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом нв могилі встановили дубовий хрест.

Такою біла могила до 80-х років ХІХ століття.

На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест за проектом В. Сичугова, впорядковано  земельний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудували хату для доглядача Івана Ядловського.

Влітку 1884 року ( за іншими джерелами в 1889р.) на тарасовій горі збудували перший  народний музей - "Тарасову світлицю". У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник "Могила Тараса Григоровича Шевченка; бронзовий монумен поетові споруджено у 1939 році (сульптор Матвій Манізер, архітектор Євген  Левінсон)

Наша тематична поличка нагадає вам про цю подію.

2026 р. "Пам'ятаємо... 21 травня - День міжнародної злагоди і культурного розманіття.

 

Єдність у розманітті - основа сильної нації!

21 травня ми будемо святкувати День міжнаціональної злагоди і культурного розманіття.

Цей Закон № 883/2024 президент підписав  27 грудня. 

У своїй промові під час зустрічі з представниками національних спільнот і корінних народів президент підкреслив, що Україна завжди була і залишається багатонаціональною країною, де кожен народ робить свій унікальний внесок у її культуру, розвиток та захист незалежності.

Мета цього свята - зміцнення єдності і злагоди українського народу, утвердження української національної та громадянської ідентичності, сприяння вільному розвитку культурного розманіття корінних народів і національних меншин України.

Цей день також є даниною поваги до внеску всіх спільнот України у захист державного суверенітету та незалежності, зокрема у протидії агресії з боку росії.

День Міжнародної злагоди і культурного розманіття -це  про прагнення українців бути разом. Разом - попри різне етнічне походження. Разом боронити свою країну і відновлювати її.

З давніх часів Україна відкриває своє серце і душу всім, хто завітав з  миром на її землю або ж оселився тут назавжди.

Сьогодні населення України багатонаціональне:

за даними останнього офіційного  Всеукраїнського перепису населення, на території країни проживають представники понад 130  національностей .

Нацменшини становлять близько 20 % населення України (Укрінформ).

Всі живуть у злагоді й пошані, не втрачаючи своїх традицій, звичаїв, обрядів. 

 

Наша бібліотека також відгукнулася на появу нового свята. І ми вирішили познайомити наших читачів  з казками, які останнім часом не дуже користувалися попитом. Але читачі, які були прихильниками  найкращих казок народів національних меншин, назавжди залишилися їхніми шанувальниками.

Не знайдеться на світі людини, яка  не мандрувала б чарівною країною казки. Багато хто рушив до неї- дивовижної, таємничої, доброї, мудрої і справедливої - ще крихітним малям, міцно вхопивши за руку свою бабусю чи дідуся, татка чи маму. 

Один лиш маленький крок ступити - і ось вони:

Фет-Фрумос, Василик Зелений, Сусамбіл, Оксюн-ооя, Караджа-батир, Красуня Кункей, Хоробрий Азмун,

Йонукас , Егле, Лукошюкас, Бахтіяр, Малик-Махмед, Фархад і Ширін...

Але все це -  тільки початок, лише один куточок безмірно великого, різноманітного казкового світу багатомовної національної  сім'ї  народів України.

На старшому відділі бібліотеки познайомтесь з творами письменників національних меншин України "Єдність у розманітті - основа сильної нації".

А тепер повернемося до реальності. У нас війна. Жорстока, кривава несправедлива. Війна, яка відібрала життя не тільки у воїнів, але і у цивільного населення, дітей - нашого  майбутнього.

І поряд з нашими воїнами пліч-о-пліч стоять:

білоруський полк ім. Кастуся Калиновскького ;

батальйон ім. Джохара Дудаєва, батальйон ім. Шейха Мансура, батальйон ім. Хамзата Гелаєва; 

добровольчий батальйон ім. Імама Шаміля;

грузинський Національний  Легіон;

добровольчий батальйон "Крим";

добровольці з Азербайджану, Казахстану, Латвії, Естонії...

Допомагаючи захищати жителів Ирпіня, загинув український актор Паша Лі, який віддав свій бронежилет дитині. Ахмет Сеїтаблаєв, український кінорежисер, - не тільки боєць територіальної оборони, але й митець, який зняв  цікаві кінофільми, що  не пройшли  непоміченими   та отримали нагороди. Це "Чемпіон з підворіття" (у 2012 році отримав приз "Золотий Дюк" на 3-му Одеському кінофестивалі); "Чужа молитва" ( номінація на "Золоту дзиґу) та   фільм "Хайтарма" ( премія національної спілки кінематографістів України 2014 р.) Одна з останніх робіт фільм "Мириний,21", про героїчну боротьбу прикордонного загону на Луганщині.  В цьому фільмі свою останню роль зіграв Паша Лі

А сонячний Азербайджан допоміг коштами на відбудову лікарні в Ірпіні, яка була повністю зруйнована.

Усі народи, які живуть в Україні, становлять єдину, дружну українську родину!

2026 р. "Пам'ятаємо..." 20.05.26 р. 65 років тому (1961) заснована національна премія імені Тараса Шевченка

 

Найвища нагорода 

У 1961 році в Україні всенародно відзначалось сто років від дня смерті Т.Г. Шевченка. 20 травня колишньою Радою міністрів УРСР прийнято постанову "Про встановлення щорічних Республіканських премій ім. Т.Г. Шевченка", затверджене відповідне Положення і утворено Урядовий республіканський Комітет на чолі з

 О.Є. Корнійчуком.

Комітет складався з чотирьох секцій: літератури (голова Тичина П.Г.), образотворчого мистецтва ( голова Пащенко О.С.), музики і виконавчого мистецтва (голова Ревуцький Л.М.), театру і кіно ( голова Чабаненко І.І.).

Шевченківською премією відзначають творців за найвидатніші твори літератури і мистецтва, пуьліцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, стверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

Перші Дипломи та Почесні знаки лавреатів ( викарбувані із золота) 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина й Олесь Гончар в галузі літератури.Платон Майборода в галузі музики.

Павло Тичина за "Вибрані твори" у 3-х томах.

Одесь Гончар за роман "Людина і зброя"

Платон Майборода за "Вибрані пісні" ("Пісня про рушник",Київський вальс", "Пісня про вчительку" та інші)

А тепер трошки історії...

 50-річний ювілей Національної премії імені Т.Г. Шевченка "звели на пси". Віктор Янукович демонстративно проігнорував прохання понад 70 найвідоміших шевченківських лавреатів зустрітися з ними на честь круглої дати. Натомісць митців запросили

  (аж 5 червня) до столичної філармонії, щоб ушанувати річницю премії концертом та вечерею для "дорогих" гостей.

Цікаво, що єдиний лавреат Народної Шевченківської премії Василь Шкляр запрошення на це дійство не отримав. "Я все одно туди не пішов би, - сказав УНІАН автор "Чорного ворона". - Влада повинна дослухатися до вимог творчої  еліти нації, а не заколисувати її концертами".Чимало лавреатів не схотіли створювати масовку відчіпного свята - відбулося воно в напівпорожній залі, залишивши в багатьох гіркий осад.

Борис Олійник без зайвого пафосу заявив зі сцени про те, що він залишає посаду: 

 "Не ті часи, не та мораль". При цих словах поет залишив і залу філармонії. Не підсолодили гірку пігулку й щедро накритиі столи, за якими було більше випадкових людей, аніж запрошених лавреатів.

До речі. Напередодні цього святав Одесі відбулася зустріч Василя Шкляра з громадськістю міста. Український театр на 1200 місць був переповнений ущерть. Юні одесити, вітаючи автора"Чорного ворона" під овації глядацького залу, вивісили на балкон театру червоно-чорний прапор борців за волю України.

"І нехай після цього хтось мені доведе, що Одеса - не українське місто", - сказав зі сцени зворушений письменник. 

Літературна Україна.-2011.-9 червня.- с.2

.

2026 р. "Пам'ятаємо..." 18 травня Міжнародний день музеїв.

 

Знайомтесь  : Музей історії туалету.

Багато хто з вас посміхнеться, інші здивуються "дурісті" ідеї, деякі  зніяковіло опустять погляд,  дехто погодяться, що  питання  вбиральні , гігієна людського побуту та рівень побутової культури є  основоположним питання фізичного здоров'я людини, економічного та культурного розвитку суспільства.

Щодня  людина віддіє природі літр рідини та триста грам  фекалій. В місті з двадцятитисячним населенням в день це складає 20 тисяч літрів сечі і 6 тонн фекалій. Природа не здатна за один день переробити стільки сировини. І як же жили люди, бачучи,нюхаючи, стискаючись з цим неестетичним, смердючим продуктом?

Спрбуємо  подивитися на туалет як складову частину гігієни людського буття, і перше на чому треба зупинитися, - здоров'я людини.У Середньовіччі простими гігієнічними правилами нехтували  навіть короновані особи, не говорячи про простих людей. Анітрохи не дивно, що саме  средньовічне населення Європи викошували чума, холера та інші інфекційні хвороби Тільки за одну епідемію 1347-1350 років  чума забрала 25 млн. життів. Тобто одну чверть населення континенту.

 

Справити природну потребу нічим не примітна подія в житті як простої  людини так і вельможі. А ось не мати такої можливості - може стати справжньою трагедією.

Нас вражає культура давніх майя, ацтеків, інків, греків, римлян, ми захоплюємося їхніми величними архітектурними творіннями.  Та скромно замовчуємо, чи то  від  незнання, чи то   від зніяковіння, чи то від відсутності інтересу, про рівень організації побуту цих народів.

Згадаємо, що вразило іспанців, які припливли , на їхню думку, до дикунів-індіанців: чистота, наявність приватних і громадських туалетів, водогони.

Давня індійська легенда розповідає про Великого раджу, який помираючи, запросив  до  себе трьох мудреців і запитав, чи можуть вони розповісти  про найщасливіші моменти його життя.Перший мудрець розповів, що Раджа був щасливим зі своїми  красунями-дружинами.

Другий мудрець погодився, але добавив, що ще щасливішим був Раджа, коли насолоджувався чудовими стравами, які готували йому кращі кухарі Індії.

Третій мудрець погодився, що бачив Раджу щасливим із дружинами та ситними трапезами, але після того Великий Раджа завжди мріяв про випорожнювання. І перед такою простою, але бажаною необхідністю відступали всі земні радощі. І Раджа погодився.

Країна, яка заговорила на тему туалета на рівні епоса, стала першою країною в історії людства, яка побудувала каналізацію в своїх містах.

Світова історія туалета.

   Поява людини                              Природа - туалет

   Палеоліт (2500-150 тис.             Будівництво перших

   років до н.е.)                                  хаток. Як туалет 

                                                              використовують  кут

                                                              хатинки.

   Мезоліт (12-8 тис.                        Перше поділення житла на

   років до н.е.)                                  зани - поява місць, які

                                                              відводили під туалет.

   Неоліт (8-4 тис.                            Поява першого туалету,

   років до н.е.)                                  Шотландія, поселення

                                                              Скара Брей.

   Бронзовий вік (3-15 тис.            Поява змивних туалетів

   років до н.е)                                   Створення першої в світі

                                                              каналізації, Індія,

                                                              Мохенджо Даро,

                                                              Створення першого

                                                              змивного туалету в Китаї,

                                                              династія Хань,

                                                              Створення проточної 

                                                              каналізації о. Крит.

   Античність (3-1,5 тис.                 Поява громадських

   років до н.е.)                                  туалетів. Рим ,2 вік   н.е.   

   Відродження                                 Поява зливного туалету в

   (ХІУ-ХУІІ рр. н. е.)                      Європі.

   ХУІІІ століття                               Створення зливного 

                                                              клозета клапаного типу з

                                                              шарнірними клапанами

                                                              Англія.

                                                             Перший в Англії патент на

                                                             винахід зливного туалету з

                                                             "S" пасткою та сідловим

                                                             клапаном. Англія.

                                                             Поява біде (1710 р) Франція

                                                             Поява "бурдалу" жіночого

                                                             дорожнього горщика

                                                             Франція, Англія. 

                                                             Поява сучасного зливного

                                                             унітазу з гідрозатвором.

                                                             (Сифоном).

   ХІХ століття                                  Будівництво каналізації

                                                              у великих Європейських

                                                              містах.

                                                              Поява асенізаційної

                                                              служби.

   ХХ століття                                    1961 рік- політ людини у

                                                              космос, поява (АСП)

                                                              "асенізаційно-санітарного

                                                              пристрою". Початок

                                                              розробки перших

                                                              космічних туалетів.

                                                              Розробка біотуалетів та

                                                              екологічно безпечних 

                                                              туалетів для використання

                                                              в різноманітних видах

                                                              транспорту.

   ХХІ століття                                  Створення Всевітньої

                                                              туалетної організації

                                                              "World Toilet Organization"

                                                               (WTO)  - 19.11.2001 р.  

                                                               Створення "туалета-

                                                               лабораторії" Японія.

                                                               Здійснення перших кроків

                                                               у бік побуту цивілізації в

                                                               Африці, Індії, Монголії.           

                                                                                                                                                      

5 вересня 2007 року в Києві  був відкритий приватний "Музей історії туалету"

 

                                                                  

Музей входить в ТОП-10 найпопулярніших та найцікавіших музейв України.Тут знаходиться найбільша в світі колекція сувенірних унітазів, яка має сертифікат Книги рекордів Гіннеса.

Адреса музею: Вул Рибальська,22; Бізнес центр Башта 5.

телефон 067-46325-24

Приходьте, вам буде цікаво!

2026 р. "Пам'ятаємо.." 18 травня День пм'яті жертв депортації (1944) кримськотатарського народу та Днь боротьби за права кримськотатарського народу

 

За що ?

Розпочалася депортація кримських татар удосвіта 18 травня 1944 року 20 травня о 20:00 спецоперація була закінчена. Для її проведення використано 32 тис. військових НКВС. Депортованим відводили  до півгодини на збори, після чого на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. Тих, хто чинив опір або на міг іти, розстрілювали на місці. У дорозі годували рідко і части солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах депортовані отримали їжу вперше і  востаннє на другому тижні шляху.

В телеграмі НКВС на ім'я Сталіна йшлося про те, що було виселено 183 155 осіб (без солдатів армії, яких депортовано після демобілізації 1945 р.) Останній поїзд було розвантажено 8 червня 1944 р. більшість виселено до Узбекістану (151 138 осіб), Казахстану (; 286 осіб) і Таджикістану, невеликі групи -  в Марі (8 597 осіб), на Урал і Костромську область.

ЗА ЩО ?

Було моральне та фізичне знищення нації ?

На фронті гинули найкращі сини  цього  народу, старших людей, жінок і дітей вивизили до Середньої Азії та на Урал у вагонах для худоби.

Що керувало Сталіним?

11 травня 1944 року було складено і підписано постанову, в якій наводилися як аргументи вигадки про шпигунсько-диверсійну діяльність кримських татар у глибокому тилу Червоної армії.

За кілька днів Крим збезлюдів. Народ вирвали з корінням. Спустіли будинки, що зберігали дух і тепло своїх сімей.

Мародерство було дуже популярним заняттям. Солдати - ще недавно захисники, дійшли до того, що, пограбувавши будинки, посилали "трофейні"  речі поштою додому прямо з Криму... Вам це нічого не нагадує?  Як з поштових відділень Бучі, Мощуна, Гостомеля, Ірпеня відсилалися пральні машини, телевізори, електрочайники, унітази, килими та інші посилки від рашистів до своїх домівок в

 росію...

На жаль злочини проти жителів Криму тривають і сьогодні. Але маємо надію, що вже скоро вдасться перегорнути темну сторінку новітньої історії України раз і назавжди, і Крим де-факто знову стане українським.

Запрошуємо вас на нашу Виставку  однієї книги "Історія Криму. Коротка оповідь великого шляху" Гульнари Абдулаєвої

2026 р. "Пам'ятаємо..." 10 травня - 65 років від дня народження Івана Малковича

 

Знайомтесь : Видавець чарівних книг.

"З кожною осінню залишається щораз менша жменька слів, які весь час хочеться мати з собою, про суть яких хочеться думати - просто думати і все.

І коли, все ж, наважуєшся щось записати, завжди ризикуєш здатися банальним, адже так багато людей любили ці слова, дихали ними....

А втім, завжди зостаються бодай три розкоші: перечитувати Улюблених ( яких чомусь також меншає), укладати уявні антології, і довго-довго вдивлятия в вікно. "

Іван Малкович.

Вітаємо Івана Малковича з Ювілеєм!

Здоров'я, творчої наснаги, успіхів!

Многая літа!

Дякуємо за радість, яку Ви даруєте дітям від 2 до 102 років!!!

Чекаємо на вихід нових книжок!

2026 h/"Пам'ятаємо..." 10 травня - День матері

 

Вшанування  жінки як хранительки роду, як матері присутнє у багатьох народів світу та має відображення в національних культурах.

Сучасний День Матері (у травні) був затверджений Конгресом США 1914 року. А після завершення Першої світової війни його почали відзначати і в  Європі. Згодом другу неділю травня оголосили святом 85 країн. Серед них і Україна.

Немає для дитини нікого важливішого, ніж рідна матуся. Ніхто не заперечуватиме визначальну роль мами  у вихованні дітей. І ми, бібліотекарі, часто спостерігаємо, як матусі, що прийшли до нас разом із юними читачами, допомагають їм у виборі книжок. Дійсно: хто, як не мама, знає кращі читацькі вподобання своєї дитини ? Тому ми всіляко заохочуємо їх, надаючи зручні умови для перебування в бібліотеці. Завжди із задоволенням зустрічаємо таких відвідувачів!

Ласкаво просимо!

Зі святом !