"Пам'ятаємо... 165 р. тому 22 травня (1861) перепоховання Т. Шевченка на Чернечій горі"

 

".. щоб лани широкополі і Дніпро і кручі, було видно, було чути, як реве ревучий..."

Перепоховання Тараса Шевченка 22 травня 1861 року стало символічним поверненням поета в Україну згідно його "Заповітом". Подія перетворилася на велелюдну народну процесію та демонстрацію національної єдності.

8 травня 1861 року труну викопали зі Смоленського кладовища, запакували у свинцеву та перевезли залізницею.

18 травня домовина прибула до Києва. Вона перебувала в церкві Різдва Христового  на Подолі, де з поетом попрощалися студенти, інтелігенція та прості кияни.

20 травня труну перевезли на пароплаві "Кременчук" до Канева.

Два дні домовина стояла в Успенському  соборі. 22 травня (10 травня за старим стилем) відбулася панахида, після якої труну поставили на козацький віз, покрили червоною китайкою, а замість волів впряглися люди. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата - декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Перевезення домовини тривало 14 діб.

Григорій Честахівський, друг поета, доклав багато зусиль, щоб перепоховання відбулося саме в Каневі, оскільки родичі пропонували поховати поета у Києві. Ця подія стала актом великої пошани до Кобзаря.

Над домовиною Шевченка на місті поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом нв могилі встановили дубовий хрест.

Такою біла могила до 80-х років ХІХ століття.

На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест за проектом В. Сичугова, впорядковано  земельний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудували хату для доглядача Івана Ядловського.

Влітку 1884 року ( за іншими джерелами в 1889р.) на тарасовій горі збудували перший  народний музей - "Тарасову світлицю". У серпні 1925 року було створено Канівський державний музей-заповідник "Могила Тараса Григоровича Шевченка; бронзовий монумен поетові споруджено у 1939 році (сульптор Матвій Манізер, архітектор Євген  Левінсон)

Наша тематична поличка нагадає вам про цю подію.