На 28 вересня, з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек, який відмічається всією бібліотечною спільнотою 30 вересня, колектив бібліотеки підготував арт-бенефіс "Для Вас - сьогодні, завтра і завжди..." В планах було познайомити наших користувачів з тим, як працює бібліотека, показати найкращі уривки з заходів, та ... все пішло трошки не так.
Напередодні у бібліотеку завітав Тарас Грицюк, представник громадської організації "Інша освіта", історик, координатор Фестивалю живих історій. Він запропонував організувати хаб (творчий простір) в межах нашої бібліотеки.
|
Фестиваль завітав до нашої бібліотеки
|
Так ми і поєднали: інформацію про нашу бібліотеку та надали можливість провести декілька цікавих, пізнавальних лекцій-діалогів в рамках Фестивалю живих історій: про що, навіщо, для кого". Цей фестиваль об'єднує людей, які працюють з культурною спадщиною, культурою та пам'яттю.
|
Інформаційні матеріали Фестивалю. Активна учасниця заходу, волонтерка з Білорусі Воля
|
"Ми стикаємося з історією щодня: коли чуємо новини з телевізора на кухні у батьків, коли згадуємо з друзями як вибивали кепси й наклейки 90-х, коли їдемо в тролейбусі-гармошці, коли обираємо книжку на букіністичному ринку. Усе, що привертає увагу та збурює емоції, - жива історія. Це те приємне, що ми відкривали і переживали в житті, чи отримали в спадок від родини. Але також і задавнені образи, важкий неопрацьований досвід минулого."
(Катерина Єфремова, співкоординаторка фестивалю).
|
Було приємно потрапити в список партнерів заходу
|
Аудиторія була дуже цікава: вперше в нашій бібліотеці були присутня молодь, студенти Києво-Могилянської Академії та інших навчальних закладів. Приємно було познайомитись з Антоном Пацюком, адміністратором української Вікіпедії, Тетяною Водотика, історикинею (журнал "Місто: історія, культура, суспільство"). Антон Лягуша, історик, к.і.н., Станіслав Дем'янчук та Людмила Ващук, керівниця громадської організації "Симболон. Центр середньовічних та ранньомодерних студій" поділилися своїми думками про інформаційні технології майбутнього та мову історії. Теми, які обговорювались, також привертали увагу, наприклад:
Як працює Вікіпедія і як її використовують у війнах за історичну пам'ять
- Писати про історію в добу ютубу: пережиток чи акт спротиву?
- Як працювати з графічною новелою про сучасну історію
- Літературний роман як fiction of memory: "Мабуть, Естер". Ця лекція була особливою, тому що саме в ці дні проходили заходи, присвячені трагічним подіям - розстрілів у Бабиному Яру. Лекторка Катя Петровська розповіла про цей роман, один з небагатьох в українській літературі, який підіймає тему Голокосту.
Сьогодні можна почути, що історію, як і культуру в цілому, варто винести за дужки. Історія ставить перед нами надто багато питань. Історичні теми, які потребують проговорення, нарешті мають бути проговореними та звільненими від пут стигматизації. Без такого проговорення наш спадок так і залишається баластом, який уповільнює рух уперед. Історія - але жива історія - є тим самим "п'ятим елементом" для розвитку культури діалогу, культури довіри, культури поваги до себе та інших.
І ми пишаємося, що долучилися до цього.
Перший крок зроблено.