пʼятниця, 10 липня 2026 р.

2026 рік. "Пам'ятаємо..."15 липня - День Української Державності


Героїчна Україна від минулого до сьогодення.

 "Життя іде... і в цьому його суть. Спливає час. Хвилина за хвилиною. Коли ти українець - українцем будь, - той Україна буде Україною!"

                                                                                                                                       К. Оверченко 

       


                       "Позачергова сесія Верховної Ради України 24 серпня 1991 року розглянула надзвичайно важливе для майбутньої долі народу питання  про політичну ситуацію в республіці, а також прийняла історичний Акт проголошення незалежності України.
Треба наголосити, що думка про національний суверенітет зародилася не у зв'язку  з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, як зазначалося в проімперських засобах масової інформації. Вона прийшла до українського народу  через вистраждані  віками державницькі  змагання багатьох поколінь. 
Ідея суверенітету - ідея вселюдська, тому вона вічна і незнищенна.
Акт проголошення незалежності український народ прийняв, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні з урахуванням права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет. Акт проголошення незалежності України не є витвором політиків, депутатів чи партій. Це об'єктивна потреба, яка привела до створення самостійної держави - України.



У зв'язку з цим постало питання: як бути з Українською РСР, її законами, колишніми колоніальними структурами ? Закон "Про правонаступництво України" був прийнятий 12 вересня 1991 року. Підкреслювалося, що з моменту проголошення незалежності України найвищий орган влади - Верховна  Рада України в існуючому депутатському складі. На думку законодавців, ця Верховна Рада повинна була діяти як перехідний інститут до скликання Установчих зборів або нових виборів у парламент.
      





Важливо було визначити основні принципи в галузі державного будівництва. Народ України проголосив, що він будуватиме державу "суверенну і самоврядну, незалежну і відкриту, демократичну і правову".
З 1 грудня 1991 року в Україні запроваджувався новий інститут влади - президентське правління. Отже, два види влади - законодавча Верховна Рада і виконавча (Президент) включалися у механізм реалізації державотворчого процесу.
Прагнучи утвердити в незалежній демократичній Україні священний принцип свободи, гуманізму, соціальної справедливості, рівноправності всіх етнічних груп, беручи до уваги, що на території республіки проживають громадяни більш ніж 100 національностей, Верховна Рада України 1 листопада 1991 року прийняла "Декларацію прав  національностей України".


Першочерговим завданням  Української держави постало створення власної армії, дійового інструменту захисту державної незалежності, територіальної цілісності та суверенітету. Необхідність цього переконливо довели трагічні уроки падіння УНР. Постановою  Верховної Ради від 24 серпня 1991 року всі військові формування, дислоковані на території республіки, були підпорядковані найвищому органові  влади. У січні 1992 року було створене Міністерство оборони України, була сформована Національна гвардія України, розпочалося прийняття  військової присяги на вірність Україні.




Суттєвим кроком у становленні незалежності державності в Україні було законодавце затвердження головних державних символів - герба, прапорп,  гімна. Це, здавалося би, нескладне завдання не так просто було розв'язати українському парламентові. Причини були такі: тривалий колоніальний статус України, уявлення про державну символіку як про суто політичне, а не національне явище, насаджувані впродовж десятиліть офіційною пропагандою відверто антиукраїнські погляди. Та історична правда і здоровий глузд перемогли. Малим гербом України визнано тризуб, державними символами - синьо-жовтий прапор  та гімн "Ще не вмерла Україна"



( Малик Я та інш. Історія  української державності)


              Ми - українці...Ріже вухо комусь це слово від злоби
          Ми - лицарі святого  духа й терпіння вічного раби.
          На наші голови злітало чимало планетарних гроз.
          Нехай шипить нікчемне жало услід нам зверхньо:                                                                                                   малорос.
          Ми вчили світ, як сіять жито, як не пускать у дім біду.
          Цариці, вродою умиті, були у нашому роду.
          Старання нам не позичати, бо гожі до усяких справ.
          Від нашого хлібця і сала ніхто очей не відвертав...   

Та державність і незалежність треба захищати. І, як часто буває в історії, нашу  державу атакує зовнішній ворог. путін здійснив великий гріх: вбиває та ґвалтує український народ, руйнує культурну та історичну пам'ять, намагається знищити наше м айбутнє: зробити з наших дітей манкуртів і яничар. Він вщент зруйнував довіру і симпатію до росіян. Не нужно нас защищать! Не нужно принуждать к миру и любви под дулами автоматов. Мы разуверились в ваших братских чувствах. Насильно мил не будешь.
Все, що відбувається з нашим північним сусідом свідчить про створення системи масового психозу, яка обробляє росіян. Це злочин проти них, бо в перспективі призведе до поглиблення кризи в суспільстві, подібної до божевілля окремої особи і, як наслідок - знищенні держави.
Ми бачимо сьогодні несформовану націю, яка не може виборсатися з полону деспотизму, в який вона потрапила.
Народ україни розуміє, що плата за державність, за незалежність дуже висока. Але вона того варта. Бо потрапити під вплив божевілля русского міра буде означати повне знищення української нації.
Боронимо нашу землю, захищаємо нашу державу, і ми обов'язково переможемо!
 



Слава Україні! Героям Слава!
Слава нації! Смерть ворогам!
Україна ! Понад усе!




    

понеділок, 6 липня 2026 р.

2026 р. "Пам'ятаємо..." 11 липня - 85 р.(1941) від початку героїчної оборони Києва.

 Навала

 

Тихо народжувався у прозорому присмерку ранок... звичайний літній ранок. Мав бути спекотний літній вихідний, і одне з прекрасніших міст світу надавало можливість своїм жителям провести цей день відповідно до своїх уподобань і бажань.


Давідка.
    На початку 40-х населення Києва наближалося до одного мільйона . 
    Кожного ранку кияни йшли на роботу по чистих вулицях, за санітарним станом яких слідкували більше 2-х тисяч двірників.
     У вечірню та нічну пору вулиці освітлювали 7745 ліхтарів.
    Найпоширинішим видом  транспорту був трамвай. В літній період трамвайний рух посилювався в напрямках місць відпочинку киян -Пуща-Водиця, Святошин, Голосіїв.
    На вулицях було встановлено 400 телефонів-автоматів, в місці діяло 5 АТС на 24 тис. номерів.
   У довоєнному місті було 9 готелів, 11  лазень, 19 базарів, в тому числі і спеціальний базар тварин.
    Місто прикрашали клумби, де щорічно висаджувалися біля 8 мільйонів  різних квітів.
    У тінистих парках і садах вихідний можна було провести за читанням  газети або улюбленої книги. На той час в Києві видавалися 23 газети і 26 журналів. Різноманітну продукцію випусколи 18 видавництв.
    Абітуриєнти готувалися до вступних іспитів в будь-якій із 262 масових бібліотеках.
    Школярів чекав палац піонерів, театр для дітей, 14 кінотеатрів, і, звичайно цирк і зоопарк.
    У довоєнному Києві вели творчу роботу 58 клубів і палаців культури.
    Молодь приваблював спорт. На той час  в місті діяло 6 стадіонів, 50 спортивних залів, 2 палаци фізкультури, 23 водні станції.
    Киїіські спортсмени та їхні чисельні вболівальники 21 червня  1941 року лягали спати у передчутті приємної події - відкриття Центрального стадіону ( Його було відкрито через 5 років -  років - 22 червня 1946 року).
    У 180-ти середніх школах міста пройшли випускні вечори.
    Звичайно життя є життя - хтось в ніч на 22 червня захворів і був покладений  в одну з 50-ти київських лікарень, хтось помер, але хтось і народився, і молода мама з нетерпінням чекала ранку, коли їй вперше принесуть годувати немовля...
    Київ жив звичайним мирним життям


     Хоча становище у Європі було загрозливим. Прихід до влади Гітлера і Муссоліні, окупація Німеччиною країн Західної Європи - все це повинно було насторожити. Але все це було не в нас - в  іншому, віддаленому від нас світі. До того ж, після підписанна Пакта про ненапад. Гітлер став для СРСР майже другом...
І кияни мирно спали в ніч на 22 червня... До чотирьох  годин ранку.
Друга світові війна почалася 1 вересня 1939 року висадкою німецького десанту на Вестерплатте в Польщі.
22 червня 1941 року вона прийшла на нашу землю, в наше місто.
Три  сильніші групи  німецьких армій виступили на схід.
На півночі фельдмаршал  Леєб спрямував удар своїх військ через Прибалтику на Ленінград.
На центральному напрямку діяла група "Центр" під командуванням фельдмаршала Бока. Її завданням було захопити Мінськ, Смоленськ і вести наступ на Москву.
На південному фронті були сконцентровані армії фельдмаршала Рундштетда. Вони повинні були знищити радянські війська на Правобережній Україні, вийти до Дніпра і підготувати плацдарм для подальшого просування на схід.
Особливе  місце в планах фашистського командування відводилося Києву. Оволодіння ним забезпечувало сприятливі умови для виходу до Харківського промислового райому, Донбасу а потім до Кавказу і далі на схід.
У планах гітлерівців на захоплення Києва відводилося всього кілька годин ( вам це нічого не нагадує ? "Возмем Киев за три дня!").
До цього німецька армія  вже окупувало пів-Європи. За 5 днів загарбали Голландію, за 19 - Бельгію, за 35 - Польщу, за 44 - Францію, за 63 - Норвегію і за 1 день Данію. Столиця України мужньо захищалася 87 днів.
22 червня 1941 р. в Києві було оголошено мобілізацію.
6 липня був сформований штаб оборони Києва.
З 10 липня почалися жорстокі бої за Київ.
На підступах до Києва зійшлися в двобої понад півтора мільйона солдатів і офіцерів, тут було зупинено і розгромлено найкращі дивізії вермахта. Захисники столиці України першими в радянській армії стали кавалерами Золотої Зірки.
Лише через 25 хвилин після віроломного нападу, старший лейтенент Іванов здійснив свій перший повітряний таран і загинув. Звання Героя йому було присуджено посмертно.
Першим танкістом Героєм  Радянського Союзу став генерал-майор танкових військ Семенченко.
Винищувач танків , красноармієць Кольчак став першим ГероємРрадянського Союзу серед артелеристів.
Герої Радянського Союзу сержант Ватомов і єфрейтор Цибульков були першими удостоїні цих звань серед воїнів повітряно-десантних військ захищаючи Київ. 

Лейтенент Іванов

                                                                                     Яків Кольчак

Гітлерівці надовго зав'язли у кровопролитних боях під Києвом і пізніше визнавали :" Київська битва була найбільшою і найфатальнішою стратегічною помилкою усієї Східної компанії". ( Зі щоденника генерал-полковника Франца Гольдера). 
Саме в нашому районі у липні-вересні 1941 року проходила лінія оборони Києва.
Про це говорить назва  вулиці "Героїв оборони".
 Саме на вулиці Виставковій (бувша  Потєхіна)  знаходилася 147  стрілкова дивізія , командиром якої був Сава Калістратович Потєхін.
Саме тут у районі Голосієва командував 5-ю повітряно-десантною бригадою Родімцев Олександр Ілліч, а його командний пункт був розташований на місці сучасного літературного музею ім. М. Рильського.
На дорозі з Віти Поштової до  Круглика височить вогнева точка №179. Ця споруда входило до першої лінії оборони Київського укріпленого району  Кілька років тому тут було знайдено останки двох радянських воїнів. Вони залишилися там, де загинули. Прізвища їх невідомі...



Та гітлерівцям вдалося форсувати Дніпро у районі Кременчука і захватити плацдарм на лівому березі. Це була реальна загроза оточення великої кількості наших військ в районі Києва.
Оцінивши обставини, генерал армії Жуков висловив свої міркування Сталіну про те, що Київ треба залишити і відвести війська Південно-західного фронту на тиловий оборонний рубіж на річці Псьол. Сталін відреагував різко, відмовою.
В оточенні опинилися три наші армії. В цих боях звгинули Командувач Південно-Західним фронтом, Герой Радянського Союзу генерал Максим Кирпонос, член Військової Ради фронту, Михайло Бурмистренко, Начальник штабу генерал Василь Тупіков...

"Ті, хто залишився живими відступали. Без паніки, без розпачу київськими вулицями діставалися до Дніпра, звідки з боями пробивалися до своїх. Їхній відхід прикривали ополченці та матроси Дніпровської флотилії. Після сходу сонця над містом пролунали два надзвичайних вибухи. То було висаджено в повітря Дарницький і Наводницький мости. Останній міст - Печерський - зв'язував з острівцем своєї землі на правобережжі Дніпра...
Залишена Солом'янка!
Ополченці відступили з Шулявки!
У Голосіївському  лісі оточений загін Слободського...
На Лисий горі відбивається група Кучухідзе...
Відрізаний Поділ !
Німці  проникли на Печерськ!"
(Головченко І., Мусієнко О. Золоті ворота.- К: 1981)

Ранок, п'ятниця, 19 вересня 1941 року в Київ вступили гітлерівські війська. Вони ввійшли на Хрещатик з двох сторін. Одна колона йшла з Куренівки, черех Поділ, інша - з протилежного боку, через Бесарабку.
Так починалася окупація міста, яка продовжувалася з 21 червня 1941 року до 6 листопада 1943 року, тобто 778 днів.
Київ був зданий, але не підкорений!


От і тепер ми знаходимося у стані війни   з "русскім міром", який хоче вбити нашу свободу, надію, мрію, наше життя, НАС.  Та не дочекаються! 
Тримайтеся, дорогі кияни! 
Ми обов'язково переможемо!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА НАЦІЇ! СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ !!!



середа, 1 липня 2026 р.

2026 р. Квіто-літо в бібліотеці . Червень

" Сонце землю зігріває, вишня стигне - достигає,

Колоситься в полі жито, це прийшло веселе літо"

                                                                Ірина Родіонова


  От і знову ми зустрічаємо  п'яте літо під акомпанемент повітряної тривоги. Людина пристосовується до всього,  і ми і наші користувачі  вже звикли працювати в не дуже комфортних умовах. Але всі негаразди роблять нас міцнішими.
От  і в  перший місяць літніх канікул до нас завітали  два класи 179 гімназії. Навчання закінчилося і вони вирішими прийти до бібліотеки на екскурсію. Бібліотекар І категорії Кононова Г.В.  підготувала еккурсію  і провела інформаційну годину " Історія бібліотек"  та "Чудесна мандрівка по Швеції з Сельмою Лагерлеф"

День перший. Екскурсія та "Історія бібліотек"


















День другий. Екскурсія та "Чудесна мандрівка по Швеції з Сельмою Лагерлеф".
 
















Впродовж червня  у нас було багато відвідувачів. Діти приходили за програмною літературою. Вони були розкуті, та веселі. Залюбки копирсалися в книжках.













Отже, Квіто літо в бібліотеці настало!