Знайомтесь : Театр імені Івана Франка
Історія театру розпочалася наприкінці 1919 року, у листопаді, коли актори з курбасівського "Молодого театру" та група львів'ян під орудою Бучми зустрілися у Вінниці.
Хоча "Новий львівський театр" мав хороших артистів і у 1918-1919 роках досить успішно виступав у різни х містах України, після вінницької зустрічі львів'ян численною родиною Юрів, яка перебралася туди з денікінського Києва, виникла ідея об'єднати зусилля. І ось на загальних зборах артистів 20 січня 1920 року було створено театр, який обрав собі ім'я Івана Франка.
Авмросій Бучма охоче віддав адміністративне керівництво, яке не дуже любив, Гнату Петровичу Юрі, який був надзвичайно талановитим організатором у галузі театру.
Першою, 28 січні 1920 року, поставили п'єсу Володимира винниченка "Гріх". В умовах війни, голоду, хаосу митці працювали виключно на ентузіазмі. У свій перший театральний сезон труппа поставила 23 прем'єрні вистави!
Аж до 1923 року, коли франківці переїхали до Харкова. театр не мав постійного місця. Однак іще через три роки відбувся так званий "обмін містами": театр "Березіль" Леся Курбаса переїхав з Києва до Харкова, а театр імені Івана Франка - до Києва.
У 1937 році НКВД розстріляв як "ворога народу" директора театру імені Івана Франка Кирила Гетьмана. Могиля його у Биковнянському лісі під Києвом, де поховані десятки тисяч без суду і слідства знищених енкаведістами людей - як видатних інтелігентів, так і простих селян і робітників...
Будівлю театру в Києві під час війни було зруйновано. Відновили її лише у 1946 році - через три роки після відступу нацистів із Києва.
У повоєнних театральних постановках франківців почали оживати твори українських класиків: Шевченка ( "Гайдамаки", "Назар Стодоля"), Лесі Українки ( "Лісова пісня"), Карпенко-Карого ("Хазяїн", "Мартин Боруля"), батька української сучасної літератури Івана Котляревського ("Енеїда", "Наталка Полтавка").
Від 1978 аж по 2001 рік театр очолював Сергій Володимирович Данченко. Саме йому належить розробка моделі поняття "національний театр". Сергій Данченко вивів український театр на європейський рівень, виховав не одне покоління акторів. Саме він зробив перепостановку за п'єсою Івана Франка "Украдене щастя"
( на сцені театру - від 1940року ), і вона стала культовою. Відбулося понад 300 її показів, і не лише в Україні, а й за кордоном.
Власне з ім'ям Сергія Данченка пов'язане своєрідне відродження франківського театру, яке відбулося на основі поєднання високого художнього стилю з українськими традиціями.
Від 2001 по 2012 рік театр очолював один із найвідоміших українських акторів Богдан Ступка - неординарна творча особистість, актор безмежного діапазону.
Від 2012 року (після смерті Б. Ступки) до 2017 року театр очолював відомий режисер Станіслав Мойсеєв.
З жовтня 2017 року на посаду головного режисера театру обрали Дмитра Богомазова.
Театр ім. Івана Франка пишається двома видатними династіями з трьома покаліннями акторі - династією Ступок ( покійний Богдан Сільвестрович, його син остап та онук Дмитро) і Задніпровських (Володимир, його син Лесь та онук Назар). З квітня 2024 року Художнім керівником театру став Євген Нищук ("Голос майдану"), головний режисер - Дмитро Богомазов.
