2020 р. "Пам'ятаємо..." 30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек! Нашій бібліотеці - 80 років!

 Так, я книгар! Не лікар, не аптекар!

Не інженер не вчитель, не банкір,

Я - більше : я - Книгар - Бібліотекар!

Потрібен  я - всьому наперекір!

                                (Л. Конопльова)

Що таке 80 років ? Для історії це - миттєвість. Для людини- поважний вік. А для бібліотеки ? У цьому році нашій бібліотеці виповнюється 80 років. Загальний бібліотечний стаж  нашого колективу в цій бібліотеці на

01.09. 2026 року становить  128  років.

Ми - щасливі люди!

Ми щасливі люди тому, що все  своє життя займалися улюбленою справою і чесно служили своїй  справі !

Ми щасливі люди тому, що життя дарувало нам зустріч з хорошими людьми. Звичайно були і не дуже порядні, але хороших було більше!

Ми щасливі люди тому, що наші рідні і друзі поважали нашу професію!

Ми щасливі люди тому, що нас люблять наші читачі !

Знайомтесь : МИ!

Наша Тетяна - промінчик в ночі,

Зробить усе, що їй не доручи.

Усмішок море, жарти та сміх.

Наша Тетяна краща за всіх!

А Катерина - наш оптиміст,

Працює з піснею наче артист!

Усмішок море, жарти та сміх.

Наша Катруся  краща за всіх!

Наша надійність - Ганна Шлемко!

Все, що не робить, робить легко.

Усмішок море, жарти та сміх.

Наша Ганнуcя краща за всіх!

Наш Ґаррі Поттер* - вчитель від Бога!

Всі потребуть її допомоги.

Усмішок море, жарти та сміх.

Наш Ґаррі Поттер  кращий за всіх!

* Ґаррі Поттер - Ганна Кононова

Наша Наталя - радує всіх!

бібліо-профі, знавець наших книг.

Усмішок море, жарти та сміх.

Наша Наталка  краща  за всіх!

             Ми працівники культури, 

                 знаємо світ літератури!

Беремося завжди сміло ми за все, і - буде діло!

Все з усмішкою сприймаємо 

І цього ж усім бажаємо!

І ще декілька слів про бібліотекарку, без роботи якої ми не можемо уявити нашу професію. І у Всеукраїнський день бібліотек ми повинні були згадати про неї .

В цьому році 24 квітня виповнилося 155 років від дня народження Любові Борисівни Хавкіної (1871-1949).

 Всі, хто працюють в бібліотеці, знають що таке "Таблиці Хавкіної.

З цим ім'ям пов'язані основні етапи в бібліотекознавстві

 організація першого Національного відділу бібліотекознавства (Харків 1903 р.), перший проект бібліотечної освіти (1904 р.), створення перших універсальних посібників про проблеми бібліотечної справи (Бібліотеки, їхня організація і техніка 1904 р.), створення бібліотечних курсів (1913 р.) і керівництво першим науково-дослідним кабінетом бібліотекознавства (1920-1928 рр.)

В житті Л. Хавкіної можна виділити чотири періоди: Перший (харківський, 1871-1911). Це час професійного росту, насичений подіями і фактами, активною діяльністю : Любов Борисівна - співробітник Харківської публічної бібліотеки, їде за кордон на навчання і отримує бібліотечну освіту, повертається до Харкова і створює там, в Публічній бібліотеці, в 1903 році перший в країні науковий відділ бібліотекознавства, керує музичним відділом цієї бібліотеки ( вона мала ще і музичну освіту), працює в недільній школі Христини Алчевської, в першій народній бібліотеці товариства грамотності, комітету по видавництву книг для народу.

Другий (1912-1920) - подальший професійний  ріст, значний внесок у бібліотечну справу та бібліотекознавство вже спеціаліста вищої кваліфікації: організація перших бібліотечних курсів музею при Університеті Шанявського, випуск універсальних посібників "Бібліотеки, їх організація та техника", "Посібник для невеликих бібліотек", "Авторськи таблиці".

Третій період (1920-1929) активна діяльність, перевидання попередніх праць, керівництво Кабінетом бібліотекознавства, який потім став інститутом бібліотекознавства, закордонні відрядження. Творче професійне життя.

Четвертий період (1930-1940 - і роки) Любов Борисівна - пенсіонер, але продовжує писати, консультувати на кафедрі бібліотекознавства Державного бібліотечного інституту (1943-1947). Згодом її звільняють з посади, причина - безпартійність, складні відносини з керівництвом. В той час були піддані критиці так звані буржуазні бібліотекознавці. Їх критикували перш за все за "над партійність", за те, що на їх думку  "публічна бібліотека не повинна перетворюватися в зброю тієї чи іншої партії, що бібліотекар може бути партійним, бібліотека безпартійна". Посилилася цензура, Її друкували все менше і менше.Вихід на пенсію - можливо - врятував їй життя.

Любов Борисівна Хавкіна померла 2 червня 1949 року. Про неї надовго забули, практично до кінця 1970 -х... Так драма, яка розігралася в країні, відобразилася на приватному житті однієї з видатних бібліотекознавців.

Шановні колеги, зі святом!

2026 р."Пам'ятаємо... 26.09 - Європейський день мов.

 

Привіт, Європо!

" In verietate concordia" -  єдність у різноманітті - 

гасло Європи!

У квітні 1998 року Патрік ла Прері в газеті "Ouest-France" запропонував організувати конкурс гасел серед старшокласників тодішніх 15 країн-членів ЄС. Метою було відзначення 50-ти річчя від дня підписання знаменитої декларації про наднаціональне об'єднання Роберта Шумана, який вважається одним із батьків-засновників Європейського Союзу.

У 1998 році ЄС уже мав прапор і гімн та збирався випустити валюту - євро. Але, союз ще не створив гасла, і вирішили провести конкурс. Патрік ля Прері знайшов двох спонсорів: французький музей про Другу світову війну "Військовий меморіал у Кані" і компанію "Francte Telecom". Загалом знайшли ще 40 партнерів-газет у Франції, Італії, Бельгії, Ірландії, Німеччині у Сполученому Королівстві.

Конкурс розпочався 31 березня 1999 року з відкриття офіційного вебсайту " devise-europe.org" під керівництвом "France Telecom".

Вебсайт містив педагогічну документацію і  також документацію та реєстраційні форми для вчителів на 11-ти європейських мовах. Існувалі і англомовна версія сайту. Гасло конкурсу " La seule recompense sera d'avoir ecrit une page d'histoire de L'Europe" ( укр. Єдиним призим стане написання сторінки в історії Європи).

У вересні, на початку навчального 1999-2000 року, провели конкурс. Усього брали участь 2575 класів, серед учнів від 10 до 19 років. За єдиними правилами гасло не повинно бути довшим  12-ти слів, а супровідним поясненням - не більше 1500 символів місцевою мовою

 (а також англійською). До закінчення конкурсу 15 січня 2000 року було подано понад 2000 варіантів. 

Компанія "Taylor Nelson Sofres" виявила найпопулярніші слова: "Європа"( англ.Europ),

"мир" (англ. peace),

"єдність" ( англ.unity),

"союз" ( англ. union),

"разом" (англ. together),

"майбутнє" ( англ. future),

"відмінність" ( англ. difference,

"надія"( англ. hope),

"солідарність" ( англ. solidarity),

"Рівність" ( англ. egality,

"свобода"  англ. liberty),

"різноманітність" ( англ. diversity),

"повага" ( англ. respekt).

Це дослідження використовувало журі під час національного відбору. У лютому 2000 року 15 країн- членів ЄСвідібрали по 10 кандидвтів для оцінки журі.  Усі 142 гасла перекладено на 11 офіційних європейських мов. У квітні 2000 року 7 відібраних варіантів вирушило до Брюселя на оцінювання Вищим журі.

4 травня 2000 року в європейському парламенті в Брюселі понад 500 школярів з 15 класів зібрали для оголошення гасла, обраного Вищим журі з 15 членів. Гасло франзузькою Unite dans la diversite - українською Єдність у  різноманітті презентували на синьому фоні, позаду 24-го голови Європейського парламенту Ніколь Фонтен. Воно було перекладено одинидцяцьма офіційними мовами ЄС та латинською мовою - In varietate conkordia. Його створила люксембургська молодь, а голова журі Жак Делором додав до нього слово "Європа" ( Europe).

Шість гасел : "Мир, свобода, солідарність" ( Peace, Liberty, Solidarity),

"Наші відмінності - наша сила" (Our differences are our strendth),

"Об'єдналися заради миру і демократії"  ( United for peace and democracy),

"Об'єднані на свободі" (United in liberty),

"Старий континент, нова надія" ( An old continent, a new hope)

та "Усі різні, усі європейц" ( All different all Europeans !)

було відхилено.

На саміті Європейської Ради у 2000 році Ніколь Фонтен завершила промову словами "Єдність у різноманітті".

З тих пір гасло стали використовувати ще кілька європейських політиків. 

Європейська Конституція (2004)

2004 року гасло було додано до статті 1-8 проєкту Конституції ЄС.

Стаття 1-8

Символи Союзу

Прапором Союзу є коло з дванадцяти золотих зірок на блакитному тлі.

Гіме Союзу з "Оди радості" на музиці "Дев'ятої симфонії" Людвіга ван Бетховена. 

Гасло Союзу : "Єдність у різноманітті".

Валютою Союзу є євро.

Днь Європи відзначається 9 травня у всьому  Союзі.

 

2026 р. "Пам'ятаємо..." 19 вересня - День української музики "Спасибі, музико, за те, що ти мене не залишаєш..."

В цьому році ми вперше будемо святкувати День української музики. Це свято - пам'ять про перший Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики "Червона рута", який відбувся 17-24 вересня 1989 року у місті Чернівці на стадіоні "Буковина". Ця подія стала  справжнім культурним феноменом та однією з найважливіших передумов відновлення незалежності України.

Четверо музикантів Тарас Мельник, Кирило Стеценко, Анатолій Колісніченко та Іван Малкович Загорілися ідеєю зробити фестиваль української сучасної музики. Українці, які знали Софію Ротару, Іво Бобула, Лілію Сандулесу раптом  почули  іншу музику : поп, рок, бардівські пісні, почули нові имена : брати Гадюкіни,Марійка Бурмака, Андрій Миколайчук...Це було нове дихання. Це був фестиваль - предвісник незалежності, пісенний вибух 1989 року.

Тарас Петриненко був членом журі, в день відкриття він вийшов на сцену і виконав заборонену пісню "Народний Рух", за що його ледь не відправили з Чернівців.

Попри пильний нагляд  радянських спецслужб і міліції, на фестивалі відкрито лунала національна музика.  Учасники  виступали зі синьо-жовтими прапорами. 

Під час завершального концерту лауреат гран-прі Василь Жданкін зі сцени вперше публічно виконав гімн «Ще не вмерла Україна».

Одже, фестиваль "Червона Рута" - перший крок до незалежності!

 

Якось Господь вирішив наділити народи світу талантами.

Французам дав  елегантність і красу, угорцям - любов до господарювання, німцям дисципліну і порядок, росіяами - владність, полякам - здатність до торгівлі, італійцям - хист до музики.

Обдарувавши всіх, підвівся господь зі свого трону і раптом побачив у куточкку дівчину. Вона була одягнута у вишиванку, коса переплетена синьою стрічкою, на голові вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.

- Я Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Брати мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі ?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог піднявши правицю зупинив її. - Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася Всевишньому низенько і ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

І мабуть 19 вересня 2026 р., коли ми вперше святкуємо День української музики, треба згадати одну з духовно патріотичних пісень  "Боже Великий, Єдиний", що служила і служить високій меті національного відродження народу.

Ця пісня більш як півстоліття була забороненою, не виконувалася на концертах, не звучала по радіо. Коли вона народилася , точно не відомо. Слова  належать Олександрові Кониському, музика - Миколі Лисенку. У 90-х роках її знали в Галичині, 1903 - му, коли автор музики перебував у Львові, вона лунала на концертах. Пісня зазнала певного переакцентування: написана для дітей, після заміни окремих слів набула загальнонародного звучання. Виконувалася в школах, на церковних святах, світських концертах як духовний гімн - спочатку в західноукраїнських землях, а впродовж 1917-1920 років - і в Наддніпрянській Україні. А згодом заборонена. Не увійшла в жодне з видань творів М. В. Лисенка. Пісня широко знана в усіх країнах, де проживають українці, духовно об'єднує їх з батьківщиною.

Боже Великий, Єдиний,

Нам Україну храни

Волі і світу проміням

Ти її осіни...