"Знайомство з близька: незнайомий Франко"
27.08.1856 - 28.05.1916
Іван Якович Франко: письменник, поет, публіцист,філософ, політик, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, перекладач, критик. Сучасники називали його "академією в одній особі".
Вчився у Львівському університеті, Чернівецькому університеті та Віденському університеті.
Володів 14 мовами. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами . Перекладав на українську з давньої вавілонської, давньоіндійської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов. Перекладав на німецьку українські народні пісні, домпомага Михайлу Грушевському з німецьким перекладом "Історії України-Русі"
Відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо). Щороку видавав по 5-6 книжок.
Став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.
У гімназії сидів на останній парті, але міг майже дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п'ятому класі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі.
Заробляв на життя репетиторством, із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку - понад 500 томів.
Започаткував модний тренд. Першим поєднав вишиванку та європейський костюм
Cпівзасновник першої української політичної партії - Русько-Українська радикальна партія - та перший її голова, автор програми.
Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами."Ми мусимо навчатися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіційних кордонів"... писав він у листі до молоді в 1905 році.
Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, в соціалістичну державу назвав тюрмою;" Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою".
Чотири рази його ув'язнювала австрійська влада ( у 1877, 1880, 1889 і 1892 рр.)
Радянський режим називав його атеїстом. А він залишався глибоко віруючою людиною. Досліджував Святе Письмо, товаришував з галицькими священниками, мав приязнв стосунки з митрополитом Андрієм Шеприцьким.
Його переклад бібліоної "Книги Буття" досі залишається найбільш точним перкладом цієї частини Біблії українською мовою.
Митець захоплювався індійською культурою. Він вивчав філософські твори, навіть намагався читати літературц на санскриті.
Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати матеріали йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка ( Петро І Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців.
Відійшов в інший світ Іван Франко на чужих куках - сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність та нестачу грошей поховали в чужій вишиванці, в "позиченій" ямі на шість домовин.
В окремій могили перепоховали Івана Франка через 10 років.
Пам'ятник на могилі Івана Франка, на Личаківському цвінтарі у Львові, відкритий 28 травня 1933 року. Автор пам'ятнику - український скульптор Сергій Литвиненко.
Вічний революціонер -
Дух, наука, думка, воля -
не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина.
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень*,
Розвидняющийся день ?
* огень - вогонь
