середа, 23 листопада 2022 р.

Голодомор - жива пам'ять. 26.11.22 День пам'яті жертва Голодомору.

 "Вся історія відносин між Москвою та Україною протягом більш як 250 літ з моменту злуки цих двох держав є планомірне, безоглядне, нахабне нищення української нації всілякими способами"

(В. Винниченко "Відродження нації" Київ-Відень, 1920 р.)


Голод розглядався керівництвом СРСР як інструмент придушення національного опору. Особливо виразно це проявилося у постанові ЦК ВКП(б) і РНК СРСР "Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі в Західній області", прийнятій 14 грудня 1932 року, коли політика терору голодом уже набувала характеру геноциду.У цьому документі, попри назву, значна увага приділяється питанням "правильного проведення українізації", що означало, зокрема, ліквідацію українських шкіл на Кубані і масове переслідування української інтелігенції.

Голод в Україні в 1932-1933 роках не був спричинений неврожаєм або посухою. Хліб в Україні був. Радянський уряд масово продавав зерно за кордон. В Україні на повну потужність працювали спиртові заводи, переробляючи дорогоцінне зерно і картоплю на спирт і горілку, які також транспортувалися.

У 1932 році з України за кордон експортували 75 млн. тон зерна, у 1933 році - 1,68 млн. тон. Така кількість зерна цілком могла урятувати людей, що голодували. 

Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. За оцінками істориків і демографів, кількість прямих і непрямих втрат населення України становить понад 10 млн. осіб. Втілення політики тоталітарного режиму досягло апогею взимку і навесні 1933 року, коли щоденно від голоду гинули десятки тисяч ні в чому не винних людей. Жахіттям Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах у вересні 1933 року за шкільні парти не сіло майже дві третини учнів. Смертність серед дітей становить понад 50 % від усіх померлих від голоду. За неповними даними кількість дітей шкільного віку за три голодні роки зменшилась на 1 071 000 осіб. Лише на Київщині наприкінці травня 1933 року зафіксовано близько 333 000 бездомних дітей.

Організатори геноциду.

" Якщо не візьмемося зараз же за виправлення становища на Україні, Україну можемо втратити... так далі тривати не може..."

Сталін лист Кагановичу 11 серпня 1932 р.

"Питання зараз стоїть так: буде в нас хліб - буде радянська влада. Не буде хліба - радянська влада загине. А хто зараз має хліб? Реакційний радянський мужик...Він не віддасть нам хліб добровільно. Його треба забрати..."

Молотов 1932 р.

"Між селянами і нашою владою ведеться жорстока боротьба, це боротьба на смерть. Голод довів їм, хто тут господар. Це коштувало мільйонів життів, але колгоспна система існуватиме завджи. Ми виграли війну....

Хатаєвич 

"Селянин приймає нову тактику...Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ви мусите зібрати все до останньої зернини..."

Косіор

Десятки років Україну змушували мовчати про цю трагедію. Нам наказували забути про наших близьких  яких знищили голодом, забути з якого ми роду. Сьогодні ми маємо можливість повернути собі частину власної історії.

 В бібліотеці постійно діє Куточок пам'яті де ви зможете ознайомитися з матеріалами жахливіших сторінок нашої історії.










Запали свічку 26 листопада на згадку про мільйони тих, чиї душі поневірялися у темряві забуття...









четвер, 17 листопада 2022 р.

Насильство - хвороба людства.

     Щорічно з 25 листопада по 10 грудня відбувається Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства", яка з 1991 року була підтримана міжнародною спільнотою.

Раніше ми у Марка Твена, Г. Мало, Ч. Дікенса, Дж. Грінвуда, В. Желєзнікова читали про долю дітей, які самотужки протистояли жахливим викликам долі. Та з 24 лютого  на собі відчули ЩО ТАКЕ НАСИЛЬСТВО у повному розумінні цього слова. 

"У деяких вбитих дітей зв'язані руки. У дітей. Зв'язані руки. Вбиті жінки. Дівчинки до 10 років з розірваною піхвою. Ірпінь. Буча, Дмитріївка. Як з цим жити і чи варто жити взагалі. Як це пояснити собі? Як?

Ці нелюди не повинні існувати. Їх треба знищувати, всіх. Всіх до єдиного. Кожну нечисть перетворити в пилюку, багно....Всіх. " ( Євген Спірін)

 "русский мір" напав на нашу землю і українці , а особливо діти, побачили на власні очі виродків, які  принесли з собою жах і смерть.

У дітей відібрали дитинство...

Але життя продовжується і ми обов'язково переможемо!. А поки що, ми пропонуємо разом переглянути декілька  книжок нашого онлайн-перегляду, які треба читати. І взагалі - ТРЕБА ЧИТАТИ, ТРЕБА ЖИТИ, ТРЕБА НАВЧАТИСЯ!

Отже, починаємо...

Бакуменко О.  Король ринкової вулиці,  Соціальний роман - К.: Преса України,2013

У романі українського письменника розповідається про життя хлопця-сироти, який наперекір поневірянням вуличного життя став успішною людиною.


Білобров О. На межі можливого:повість.- К.: Грані - Т. , 2011

На війні швидко дорослішаєш. Цю стару істину чотирнадцятирічний юнак Хамід розуміє як ніхто, бо війну і кров бачив не в телевізорі, а у своєму рідному Афганістані. На цій війні загинула його сім'я. На цій війні Хамід нажив смертельного ворога - терориста Автурхана, який не даватиме хлопцю спокою у далекому Євросоюзі...


Дікенс Ч. Пригоди Олівера Твіста: роман. - К.: Знання,2016

Це історія хлопчика-сироти, який народився у робітничому домі і пройшов тяжку школу поневірянь. Тікаючи від них, він опинився на "дні" Лондона у банді злочинців, був поранений, але вистояв, зберігши людську гідність. Вижити йому допомогла зустріч із добрими людьми.Це була заслужена винагорода хлопцю за мужність і пережиті страждання.



Желєзников В. Опудало: повість.- К.: Веселка, 1985

Повість про дівчинку, яка вчиться у шостому класі, про її непрості взаємини з однокласниками, про її сильний характер.



Нікуліна А. Сіль для моря, або Білий Кит: роман-буря.- Х.: Віват,2019

Чотирнадцятилітня Ліза не знаходить спільної мови ані з батьками, ані з однокласниками. Ця історія про довіру, зневіру, любов.



Ратушинська О. Метелики в крижаних панцирях.- Л.:ВСЛ,2015

Повість письменниці про дівчинку-підлітка, прикуту до візка після автомобільної катастрофи, у якій загинули її батьки. Чи  зможе героїня знайти справжніх друзів і навіть перше кохання? Чи зможе відкритись світові перебуваючи у панцері зі страху перед людським непорозумінням, перешіптуванням за спиною? 


Твен Марк. Пригоди Гекльберрі Фінна:Роман.-К.: Школа,2006

Вам пощастило. Ви тримаєте в руках одну з найкращих книжок не лише американської, але і світової літератури. Пригодами її героя, Гекльберрі Фінна, ось вже понад 100 років захоплюються діти багатьох країн нашої планети. Герой пережив багато гірких, неприємних, несправедливих  моментів свого життя, але залишився дуже людяною людиною. Боровся проти зла та насильства.




пʼятниця, 11 листопада 2022 р.

"Дитячі душі на Землі нехай ніхто не ображає!" 20.11. - Всесвітній день дитини.

 



Діти - найбільше багатство. За їхнім розвитком ми спостерігаємо зі щирою любов'ю та ніжністю. Заради них ми готові  забути про власні проблеми та з головою поринути в яскравий світ дитячих фантазій.

Виховання - це дуже складно?

Виховання - це досить просто!

Давайте допоможемо хлопчикам та дівчаткам рости розумними, сильними, красивими.

Корисні поради, які ви знайдете в наших дайджестах, зроблять процес виховання ефективним і необтяжливим - як для вас, так і для вашої дитини.



Переймаємо досвід:

9 причин, чому індійські мами не кричать на своїх дітей.

Виховати дитину з допомогою покарання, криків та погроз неможливо. Як індійським мамам вдається зберегти буддійський спокій і не гримати на своїх дітей?
Виховання доброти. Дітей навчають поважати і берегти не тільки людей, а і тварин. Правило "ахімси" - не заподіяти шкоди нічому живому..
Вплив СМІ. В індійських сім'ях  дітей намагаються вберегти від інформаційного потоку. Дітям дозволяється дивитися по TV тільки творчі та навчальні програми. Також контролюється доступ до Інтернет, тому що агресивна інформація може стати джерелом негативного впливу.
Хороші манери. Індійські мами намагаються з малку прищепити своїм дітям хороші манери. Це стосується, в першу чергу, правил поведінки за столом, навіть у вузькому сімейному колі.
Шкільна освіта. У школі підтримують атмосферу доброти, дітям дозволяють помилятися, вчать мислити і міркувати вголос, а уроки часто проводять у формі дискусій. Окрім загальних дисциплін дітям викладають йогу, уроки пам'яті, і посмішки. Їх не примушують вчитися, а формують вміння думати, допомагають розкрити потенціал. Тут не порівнюють дітей один з одним. Індійські вчителі ніколи не підвищують на дітей голос. 

6 золотих правил від єврейських мам.  

Наша дитина - найрозумніша, найкрасивіша, вона ніколи не може помилятися. Матусі важливо, щоб дитина усвідомила, чому вчинок, який вона здійснила, - поганий. А головне - поганий вчинок, а не сама дитина, яка його скоїла. Мати спочатку похвалить дитя, а потім скаже:" Як ти, такий чудовий хлопчик, майбутній академік, мільйонер, а може і президент, міг скоїти таке? Не роби так і будеш як Марк Цукерберг і навіть краще!"
У моєї дитини немає вільної хвилини, та є світле майбутнє. Діти в еврейських сім'ях повинні вміти грати на музичних інструментах, володіти декількома іноземними мовами, писати вірші, малювати, бути відмінником в математичних науках. Лінь у цих дітей відсутня в списках як і правило на вільний час. Менше вільного часу - менше дурниць.
Моїй дитині можна все, крім того що їй не можна. Дітям в єврейських сім'ях дозволяється дуже, дуже багато і на дрібні провини дивляться крізь пальці. АЛЕ! є речі, які навіть для єврейської дитини - табу. І крапка.
У переліку "не можна" - ображати старших, погано вчитися, зневажливо ставитися до свого здоров'я та здоров'я рідних.

5 секретів виховання від японських мам.

Японські діти іноді здаються нам інопланетянами -  настільки вони організовані, зібрані і виховані.
В Японії дітей зо 3-х років віддавати до садочка не прийнято. Як і доручати їх виховання бабусям чи няням. До цього віку малюк - це єдине ціле з мамою: вони разом сплять, мама тривалий час носить його на собі за допомогою сучасних засобів. Малечу в Японії також не прийнято сварити. Для матері її дитя ідеальне, і вона приймає з любов'ю та терпінням все, що воно робить. Такий підхід до виховання далекий від уседозволеності. Він формує у дитини відчуття, що він потрібний, улюблений і хороший.І йому дуже не хочеться руйнувати цей образ, засмучуючи маму. Це і є правило "амае". Приблизно перевести це слово можна як "прихильність", "залежність від любові ближніх". Воно є підгрунтям між батьками та дітьми: діти можуть повністю покладатися на батьків і не хочуть їх розчаровувати, а старенькі отримують турботу своїх дорослих дітей.
Правило друге "ікудзі". Дитина до 5 років - Бог, до 15 - слуга, з 15 - рівний.
На першому етапі дитину оточують безумовною любов'ю та підтримкою. Вони нікуди не подінуться і на другому етапі. Просто коли малюк стає старшим, починається його соціалізація, коли він має усвідомити, що інтереси суспільства вище за інтереси окремої людини. І батьки допомагають йому зайняти серед людей своє місце.
До речі, в японських школах повністю відсутня конкуренція. Дітей не порівнюють один з одним, не ставлять когось вище за інших. Дух суперництва відсутній, навіть на спортивних змаганнях.
На третьому етапі дитину сприймають як повністю сформовану особу. Виховати вже пізно.
Традиційні сімейні цінності. Хоча вихованням дітей в основному займається мама, велике значення надається спілкуванню малюка зі старшими членами родини - бабусями та дідусями та іншими родичами. Кровні зв'язки в Японії дуже важливі. Сім'я - це місце "амае", тому дитина завжди відчуває надійний тил, захищеність, піклування та любов. Відносини між поколіннями тут дуже теплі, і прийнято звертатися за порадою до старих.

Зацікавились, тож приходьте і повністю познайомтеся з різними матеріалами про виховання дітей!
Ми чекаємо на вас!