2026 "Пам'ятаємо... 24 лютого День національної молитви.

 "Боже, дай нам мир і захисти"

Верховна Рада України 12 лютого 2025 року ухвалила Постанову № 12412 про встановлення Національного дня молитви, який відзначатиметься щорічно 24 лютого - у річницю повномасштабного вторгнення "русского міра".

24 лютого 2026 року - 1462 дні війни,

1462 дні - болю,

1462 дні - сліз,

1462 дні- втрат,

1462 дні - віри,

1462 дні - надії.

Віримо, що спільна молитва в цей день захистить Україну та тих, хто бореться на полі бою.

Відомо немало прикладів, коли загільнонаціональна молитва міняла хід історії.

Є дуже багато прикладів, коли народи та країни оголошували молитву, та отримували перемогу завдяки Божій благодаті.

У Другій книзі Хронік в описі битви при Сеїрі, говориться, що цар Йосафат закликав людей до молитви, і після цього вони отримали перемогу у битві.

У Даніїловій книзі опимано, як пророк Даніїл молився до Бога та отримав допомогу, щоб уникнути смерті в полоні. 

В історії є багато прикладів, коли країни молилися і отримавали перемогу. 

Ось декілька прикладів:

У 1571 році війська Європейської ліги, яку очолював Ян ІІІ Собеський, перемогли війська османської імперії у битві під Лепантою. Перед початком битви ,папа  Пій V оголосив молитву,  за перемогу, і  ця молитва, за словами свідків, допомогла військам перемогти.

Під час Другої світової війни Велика Британія було першою країною, яка оголосила війну Третьому Рейху. Після евакуації британських

військ з Дюнкера і капітуляції Франції 22 червня 1940 року Гітлер вірив, що Велику Британію переможено, і Німеччина є хазяїном у Європі. Однак у Британії залишалися люди,що негативно ставилися до підписання миру  з Німеччиною. Серед них був щойно обраний прем'єр-міністр Вінстон Черчілль. Завзяття та ораторські навички Черчілля переконали народ Великої Британії відмовитися від ідеї підписання мирного договору із Третій Рейхом і готуватися до тривалої війни.

Велика Британія оголосила національну молитву за перемогу у битві за Англію. Ця молитва відбувалася щоденно впродовж війни.

Битва за Британію стала ключовим боєм в ході Другої світової для країни і розвіяла міф про непереможність Гітлера. Британія вистояла та відбила атаку.

Під час війни за незалежність в 1775 році Континентальний Конгрес США закликав до Дня молитви. Цей день став відомий як "День молитви для важкіх часів", і він відбувався щороку впродовж  Війни за незалежність. 

Під час Громадянської війни  в 1863 році Президент Авраам Лінкольн заклика до Дня молитви, щоб молитится за мир та об'єднання країни. Цей день став відомий як"День Національної милитви та покаяння", і він відбувався щороку після цього.

Під час Другої світової війни  Президент Франклін Рузвельт закликав до Національної молитви за перемогу над нацизмом та фашизмом.

Також Президент Гаррі Трумен під час  Корейської війни закликав до Національної молитви за мир у Кореї.

Так. Бог може все змінити. І історія показує, що ключовою зброєю для перемоги  в  безвихідних ситуаціях була загальна Національна молитва.

Пропонуємо есе нашої колеги  бібліотекаря  І категорії Кононової Ганни Володимирівни.

ВІДЧАЙДУШНІ ВЕРШНИКИ: СУМНА КАЗКА НАШОЇ ДІЙСНОСТІ

(Літературні роздуми напередодні четвертої річниці від дня повномасштабного  вторгнення в Україну)

Читачі завжди дарують книжки бібліотекам. Навіть існує Міжнародний день книгодарування – 14 лютого, започаткований 2012 року. І от у лютому в бібліотеках починають зростати стоси подарованих книжок. Саме  14 лютого цього року наша бібліотека отримала у подарунок нову книжку Катерини Штанко «Вершники дощу». І я не втрималася, одразу ж почала її читати – давно ж очікувала такої нагоди.

Сказати, що книжка вражає, – це нічого не сказати. Вона просто приголомшує!

Спочатку здавалося, що це буде просто  цікава історія про сучасного підлітка – Данька Теслю, який випадково дізнався, що існують вартові погоди. І навіть приєднався до їхньої команди. Здавалося, що це про пригоди, що пов’язані зі створенням певної погоди в різних регіонах України, про дощі й хмари, грози й пилові бурі, про буревії та їх приборкання. Так і було – спочатку. Данько встиг навіть викрити карпатську відьму Рицю, яка заливала Закарпаття зливами, і повернути сонечко, незважаючи на серйозну небезпеку.

Та цей сюжет дійшов кінця, а попереду ще третина книжки. Я полюбила її героїв і майже змирилася з їхнім правилом не втручатися в наземні справи. Та обставини примушують порушити його, і це не дивно. Банда «Я» у владі почала вимагати, щоби вершники влаштували холоднючу зиму, аби підняти платню за опалення домівок і продати побільше теплого одягу за завищеними цінами. (Дуже сподобалося, до речі, як авторка копнула тодішню бандитську владу і як доступно описала протестні настрої українців). Тому творці погоди і підтримали Майдан, засипаючи столицю снігом, з якого протестувальники будували барикади.

Сюжет невпинно рухається. Такого майстерного поєднання пригодницької атмосфери фантастичного твору та недавніх історичних подій, викладених  доступно, ще не зустрічала. Що ж буде далі?

А далі була війна… Спочатку країна втратила Крим – золоте серце на синьому. Саме такі слова знаходить письменниця, щоби передати біль утрати.

Потім – бойові дії на землі та в небі. Так! Вершники без вагань стають на захист нашого неба від північно-східної навали. Бо сунуть не лише танки, а й потужні вітри та важкі небезпечні хмари, на яких верхи летять мерзенні та ниці  російські вершники Хвіст і Кукан зі своїми командами, що здатні на будь-яку підступність. Та й справді, вони використали незаконно створеного «холодного голема» на прізвисько Шаман, який вбив двох найдосвідченіших українських вершників. І лише завдяки винахідливості та відчайдушній сміливості Данько та його друзі здолали  цю почвару.

В цей же час на землі, на полі танкової битви, куди випадково потрапляє Данько, від смертельної спраги страждає важкопоранений вітчим підлітка –  командир танку, справжній герой. І помирає саме у нього на руках. Горло стискається, навертаються сльози…

А через вісім років уже дорослому 22-річному  Данилу, метеорологові за освітою, доведеться захищати небо Києва від значно серйознішої загрози. Події Епілогу відбуваються вранці 25 лютого 2022 року, на другий день після початку повномасштабного російського вторгнення. І зрозуміло, що на героїв знову чекають дуже небезпечні випробування.

Книжка закінчилася, а боротьба триває. Вже стільки років…

   

2026 135 років від дня народження П.Г. Тичини. 21.01 "Сонячніі кларнети Павла Тичини"

 

"Сонячні кларнети Павла Тичини"

Молодий я, молодий, повний сили та отваги.

Гей, життя виходь на бій,- пожартуєм для розваги!

Павло Тичина

"Найгеніальніший і найроздвоєніший поет ХХ століття, який за словами В. Барки належав до одного ряду  з автором "Слова о полку Ігоревім" і творцем "Кобзаря". Чужа комуністична влада швидко зламала його " сонячний кларнет", але він таки встиг подарувати нам багато коштовних перлин."

Іван Малкович

Першу збірку "Сонячні кларнети" (1918) поет написав у піднесенній атмосфері державного відродження України. Ця збірка була прийнята як космічний вибух. А після виходу ще двох збірок "Плуг" (1920) та " Замість сонетів і октав" (1920)  П. Тичина став живим класиком. Його витриманий в дусі високого модернізму поетичний стиль навіть отримав окремий термін - "кларнетизм".. І цей дивовижний мрійник з очима дитини і розумом філософа один з перших піддався  грубому тиску комуністичної москви, і вже з 1920 року подекуди писав потрібні слова, хоча ще у 1919-му переховувався від них у склепі на Байковому кладовищі. Наприкинці 20-х в умовах диктату цензури та більшровицького терору твори Тичини змінилися - "золотий гомін" стих, а натомість  бадьоро декларувалася ідейна віддіність радянській владі.

...Оживляєм гори, води, вибудовуєм заводи. Ростимо ж ми, гей! -

До пустель, каналу, річки наші славні п'ятерічки - мов би до дітей, до своїх дітей. Наша  Армія червона стреже свого кордона, а в повітрі флот,- він і б'є, і сіє, й носить, він республіку підносить до нових висот!...

(Партія веде. 1933)

Павло Тичина - постать складної епохи, людина, чия творчість відзеркалювала непрості часи у які він жив і творив.

Поет не хотів вступати до комуністичної партії, але був змушлений подати заяву, бо працював міністром освіти та активнро сприяв  відкриттю Музею Тараса Шевченка. П.Тичина обстоював не тільки розщбудову шкіл з українською мовою навчання, і введення її в усі сфери діяльності. Він був відомий своєю любов'ю до книг. Поет мав одну з найбільших приватних бібліотек в Україні, що налічувала 21 тисячу книг. Володів 40 мовами.

Радянська влада зламала юного генія, але коли береш до рук збірочку його поезій читаєш не "Партія веде", а

"Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав - 

Добридень, я світу сказав !

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов стрічечка.

Хвилюють,маюють, квітують поля -

Добридень тобі, Україно моя !

2026 рік 430 років Гетьману України .Цікаві факти про Богдана Хмельницького

 

 

Коли згадуєш ім’я Богдана Хмельницького, в голові одразу виникає портрет на гривні або пам’ятник у Києві. Але за цією кам’яною серйозністю ховається набагато більше. У нього було почуття гумору, любов до кави, він пережив полон, а ще вмів бути простим у побуті, хоч і командував тисячами.

 Пропонуємо вам цікаві факти про козака Богдана Хмельницького, які не викладають у школі — без пафосу, але з повагою. Читайте і самі переконайтесь: історія — це не лише дати, а ще й життя.

Його справжнє ім'я - не Богдан.

Він народився з іменем Зіновій. І тільки згодом, уже в лорослому віці, став Богданом. Деякі історики вважають, що ім'я він змінив через вплив східної традиції чи релігійних переконань.

Уявіть ситуацію: виповертаєтесь після полону, у вас позаду роки війни, зрада, втрата дружини. Можливо нове ім'я - це спосіб почати нову сторінку. У нього вона виявилася перелрмною для цілої держави.

Він навчався у Єзуїтів і говорив кількома мовами.

У молодості Богдан навчався у єзуїтському колегіумі у Львові. Там викладали латиною. А вдома він чув польську, українську, трохи турецької. Пізніше освоїв і франзузьку - такі знання стали в пригоді під час переговорів із іноземними послами. 

Уявіть, як непросто буди козаком і одночасно вести дипломатію латиною. Але він міг. Саме ця освіта зробила його не просто полководцем. а політичним гравцем на рівні європейських монахів.

У полоні він ваідкрив для себе каву і люльку.

Після битви під Цецорою в 1620 році молодий Хмельницький потрапив у полон до турків. Це був не просто жах - це був досвід. Саме там він  уперше спробував каву і навчився палити люльку.

Згодом це стало його щоденним ритуалом. Він починав ранок філіжанкою кави, спокійно курив люльку  перед нарадами. Якби жив  в наш час, точно мав би свою улюблену кав'ярну в центрі Києва.

Любив музику і сам грав на бандурі.

Так, Хмельницький не лише командував - він ще й цінував мистецтво. У дворі його резиденції часто звучали музичні імпровізації. Представте: вечір у Чигирині,  тріщить вогонь, навколо -  товариші, а він перебирає струни бандури. Момент тиші, що заряджає більше, ніж будь-яка промова.Це додає йому людського обличчя - він не був бронзовим.

Він був високим і кремезним.

Згідно  з описами сучасників, зріст Хмельницького сягав близько 185 см. Для того часу - це дуже багато. Статура - міцна, погляд - уважний,  Одяг - скромний, без надмірностей.

Уявіть, як він з'являвся серед козаків: не кричав, не вимагав поваги - її просто відчували поруч.Саме за такими людьми хочеться йти в бій.

Побут його був простим.

Хоча мав владу й вплив, жив досить просто. Його оселя у Суботові - не палац. Це був дім, де все мало сенс і функцію. Жодних розкошів. Навіть посуд і меблі - найнеобхідніше. Це нагадує принцип: менше речей - більше сили.Нічого зайвого. Лише цілі та дії.

Він не боявся перемовин з найсильнішими.

Хмельницький був не лише воїном, а й стратегом. Він вів переговори з поляками, турками, татарами, росіянами. Міг одночасно вести листування з кількома державами, торгуючись за вигідні умови для козаків. Уявіть, як важко зберегти обличчя, коли ти між молотом і ковадлом. Але він це робив. І часто виходив переможцем - не лише у боях, а й у кабінетах.

Найвідоміші битви - не завжди найкривавіші.

Ми звикли до образу Хмельницького як полководця у Берестечку. Але справжній тріумф - це Жовті Води й Корсунь. Там він не просто переміг - він переламав хід історії.

Жовті Води стали шоком для польської армії, Це якби футбольна команда села обіграла збірну Європи. А в Корсуні - тактика, хитрість, маневри. Це було не про силу, а про розум.

Його родина теж увійшла в історію.

Сини Тимофій і Юрій - теж залишили слід. Тимофій загинув молодим, але встиг стати зятем молдавського правителя. Юрій пішов шляхом батька, але без тієї мудрості.

Це ще раз доводить: лідером не стають через кров. Хмельницький був особистістю, а не лише батьком династії,

https://firsts  school.org.ua