2025 р. "Пам'ятаємо... "Взявшись за руки - до волі! 22 січня День Соборності України

Шановні наші користувачі! Зі святом! З Днем Соборності України! 

В цьому році виповнюється 35 років незвичайній події:

Київ, Львів та багато інших міст України побачили незвичайну картину. Люди узявшись за руки, утворили вздовж доріг "живі ланцюжки". Таким єднанням уперше відзначили вони знаменну дату, яку вперто замовчували більшовики, - День  Соборності України.

...Софійський майдан у Києві 22 січня 1919 року. Тут зібралися 

десятки тисяч жителів міста, члени Директорії та уряду Української Народної Республіки, галицька делегація, іноземні дипломати.

12 година дня. Духовенство на чолі з архієпископом виходить  урочистою процесією з собору під святкові дзвони, яким вторує звук гарматних пострілів з Печерська. Настає знамення мить. Над принишклим майданом  лунають слова державного секретаря Лонгина Цегельського про волю Західно-Української  Народної Республіки об'єднатися в  одну українську соборну державу. Грамоту-ухвалу Української Народної Ради з його рук приймає голова Директорії Володимир Винниченко. Потім професор Федір Швець проголошує довгоочікуваний Універсал : "Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, ЗУНР (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і  Наддніпрянська Велика Україна.. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за що вмирали кращі сини України". 

В нашій бібліотеці  можна ознайомитися з матеріалами  Українського інституту національної  пам'яті "Інформаційні матеріали до Дня Соборності України - 2025", переглянути нашу тематичну поличку, присвячену цій даті.

Цьогоріч  ця дата  не лише  символізує єднання Заходу і Сходу, а й об'єднання українців в ім'я перемоги над "русскім миром"!

Слава Україні! Героям слава! 

 Слава Нації ! Смерть ворогам! 

Україна понад усе!

 

2025 р. Пам'ятаємо..." М. Носов - людина, яка подарувала дітям Незнайка та його друзів

 

Якщо назвати ім'я Микола Носов, підсвідомість одразу підкаже " Незнайко!" І це не дивно  у бувшому  Союзі було доволі важко знайти дитину ( та, мабуть, і дорослого), який не читав трилогію М. Носова про Незнайка. Цього коротульку ( зростом з огірок) у крислатому капелюсі і штанях кольору канарки обожнювали всі. Саме за те, що він не був "піонером- зразком для всіх". В Незнайці  вирувала спрага життя, спрага відкриттів та здорового хуліганства. Та при цьому Незнайко був добрим малюком. І дітям було приємно ототожнювати себе з таким героєм. Його відразу визнали за свого.

А чи знали ви, шо Незнайко народився у... потягу? 

За свідченнями редактора журналу "Барвінок" ( саме в цьому чудовому  часописі, в лютневому номері за 1953 рік, вперше і вийшов "Незнайко") Василь Воронович: "В купе Микола Носов розмовляв з киянином Богданом Чалим - він тоді був редактором "Барвінка". І Носов розповів Чалому, що давно виношує історію про маленький народ, який живе в казковій країні. Але все не  наважується. І тоді Богдан Чалий сказав:" Як тільки ти приїдеш додому ( письменник їхав в Ірпінь провідати родичів), сідаєш за стіл і починаєш писати. Я буду  друкувати тебе у себе в журналі".  так воно і вийшло. Перші глави "Незнайка" були написані в Ірпіні. Зовнішність Незнайка письменник змалював зі свого сина Петра, дещо і з себе: любов до капелюхів і  вміння  вигадувати. А назва Квіткового міста - відсилка до Квіткової вулиці в Ірпіні, де письменник провів своє дитинство.

.

А ви знали, що Микола Носов - киянин? Він тут народився і вчився. У Києві до сих пір існує будинок у якому він "гриз граніт науки"- тодішня гімназія Стельмашенко (Рильський провулок, 10) прийшлося Носову навчатися і в школі, яка займала бувше Реальне училище (Велика Житомирська,2 - тепер  будинок Дипломатичної академії). А також в Художньому інституті 

(Вознесенський узвіз , 29 ( бувша вул. Смірнова-Ласточкіна), в якому Микола Носов займався фото справою.

В місті до сих пір існує особняк, в якому сім'ї Носових після революції виділили частину бувшої генеральської квартири. Це симпатичний п'ятиповерховий будиночок на вул. Саксаганського під №84-86. Та на ньому до сих пір немає меморіальної  таблички.

Одразу після новорічних канікул до нас завітала збірна група  гімназії № 179. І бібліотека познайомила дітлахів з улюбленим героєм їхніх бабусь і дідусів.

Про що розповідають новорічні іграшки...

 

Скільки ж років ялинковій іграшці ? Чому новорічну ялинку здавна прикрашають справжніми мандаринками, яблуками та іншими смачними речами? Що символізують прикраси  ? І чому головною ялинковою іграшкою вважається саме кулька ?

У кожного предмета завжди існує зв'язок  зі світом. Адже предмети, речі, як і ми, мають корінь і велику кількість "родичів". Кожен предмет, кожна річ має  прототип. Так і зелені красуні, привертаючи до себе увагу, уособлюють райське дерево, а прикраси на них символізують біблійні яблука, одне з яких наша прародичка Єва так необачно запропонувала посмакувати Адамові...

У ХІУ столітті початок року німці перенесли на Різдво, проте звичай прикрашання ялинки перейшов на це свято у ХУІ ст.

Існує думка, що, що вперше прикрасив ялинку Мартін Лютер. Напередодні Різдва 1500 року, він приніс ялинку у дім, і, як нагадування про Віфлеємську зірку, запалив на ній свічки. Поряд з яблуками, пряниками, горіхами на гілках висіли фігурки янголів і пастухів .

Наприкінці  ХУШ у тій же Німеччині з'явилися перші скляні іграшки. Легенда пов'язує спробу створити штучні подоби фруктів ( скляні ялинкові кульки) з цілком конкретним роком, коли в країни не вродили яблука, а отже вішати  на ялинки було нічого. Щоб за цих умов не порушувати традицію, німці знайшли замінник яблукам - їх символи, скляні кульки.

В середині ХІХ ст. святкове дерево стало неймовірно популярним. На рубежі ХІХ -ХХ ст. ялинки почали прикрашати з певним шиком, Улюбленими ялинковими прикрасами були іграшки-насолоди - шишки, бурульки, зайчики, білочки, які випікали з тіста й обертали в золоту і срібну фольгу.

Найціннішими ялинковими прикрасами "гурмани" вважають антикварні прикраси, які, до речі, набувають зараз популярності. Кожне покоління, кожна епоха вносила в асортимент ялинкових іграшок свої прикмети і образи. Це особливо яскраво відображають прикраси домашніх ялинок. У сімейному зібранні іграшок, які купуються кожного року, до внуків і правнуків може дійти вся їхня історія.