А коли я підросла, завжди перед сном бабуся, дідусь і я читали кожен свою книгу, яку нам люб'язно пропонували: мені - в дитячій бібліотеці, а їм - у міській бібліотеці для дорослих. І саме бібліотека дарувала нам сімейне єднання і взаєморозуміння, саме через книгу ми відкривали для себе один одного...
Бібліотека ім. М. М. Коцюбинського для дітей ЦБС Голосіївського району м. Києва
Бібліотеку засновано в 1946 році. Тут діти можуть побувати на планеті "Періодика", познайомитися з "Розумними цікавинками",відкрити для себе творчість художників світового рівня,познайомитись з історією ЄС та азами правових знань,побачити чудові витвори українського ужиткового мистецтва і показати свої творчі таланти та вміння.Дорослим тут підберуть літературу,яка допоможе підготувати дитину до школи,зміцнити батьківський авторитет.
середа, 5 лютого 2025 р.
"Пам'ятаємо...." 6 лютого - День - Відведіть дитину в бібліотеку !
А коли я підросла, завжди перед сном бабуся, дідусь і я читали кожен свою книгу, яку нам люб'язно пропонували: мені - в дитячій бібліотеці, а їм - у міській бібліотеці для дорослих. І саме бібліотека дарувала нам сімейне єднання і взаєморозуміння, саме через книгу ми відкривали для себе один одного...
вівторок, 28 січня 2025 р.
2025 р. "Пам'ятаємо..." 30 січня - 95р. від дня народження Всеволода Нестайка - "Чарівника з Країни Сонячних Зайчиків"
Недаремно "Тореадори з Васюківки" перекладено двадцятьма мовами і внесено до Особливого Почесного списку Андерсена, як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей. А за повість казку "Незвичайні пригоди в лісовій школі" Всеволода Нестайка було відзначено літературною премією ім. Лесі Українки, найвищою нагородою за кращі твори для дітей в Україні. Письменник став лауреатом премії ім. Миколи Трублаїні за повість-казку "Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків", лауреатом премії ім. Олександра Копиленка за казку "Пригоди зайчика Косі Вуханя та їжачка Колька Колючки". На Першому Всесоюзному конкурсі за кращу книгу для дітей, Всеволод Зінов'євич отримав другу премію за повість в оповіданнях "П'ятірка з хвостиком". Декілька знятих за творами Письменника фільмів отримали на міжнародних фестивалях високі нагороди - "Гран-прі" на фестивалі в Мюнхені ( "Тореадори з Васююівки" - 1968 ), Головні Премію на фестивалі в Австралії (він же - 1969), спеціальний приз ("Одиниця з обманом" в болгарському Габрово - 1985).
І хоч яку книгу письменника ви не прочитаєте, неодмінно і завжди Сонячний зайчик оселиться у вашому серці. А тому - візьміть до рук - вже вкотре! - та прочитайте будь-яку Нестайкову книгу !
Бліц - вікторина за творами В. Нестайка "В Країні Сонячних Зайчиків" та "Дивовижні пригоди в Лісовій школі"
понеділок, 27 січня 2025 р.
2025 р. "Пам'ятаємо..." 29 січня - День пам'яті героїв Крут
"Крути - бій, відвага, честь!"
В грудні 1917 року, порушуючи всі міжнародні правові норми, Москва пішла широким наступом на Україну, бо в Росії почався голод і розруха.
Командували більшовицькими військами українці: Антонов-Овсієнко, Юрій Коцюбинський (син українського письменника Михайла Коцюбинського) та Віталій Примаков (усі троє були розстріляні більшовиками у 1938).
Українська армія була знищена своїми і добита більшовицькою пропагандою. Українці залишали фронт і до політичного життя робилися байдужими та пасивними. І коли, нарешті, українські лідери відважилися проголосити IV Універсал, то захищати державу абсолютно не було кому. На Київ повалила орда Муравйова. От тоді на оборону столиці молодої держави вийшли зовсім юні студенти та гімназисти. Погано озброєні, погано одягнені - вони стояли на смерть.
"Під брами столиці їх сунеться тьма - душителів нашої волі..."
Удома дбайливо книжки поскладав: "Вернусь, буде час для науки..."
І вперше в житті по-військовому взяв військову рушницю у руки.
У матері сліз не було на виду: дістала вовняну хустину
І ніжно закутала шию худу: "Щоб не простудивсь, часом, сину..."
Як бруками рідного міста ступав (тричвертімільйонного міста!),
В загоні ні разу ніхто не спитав: "Чому вас іде тільки триста"...
Чорнів - червонів потолочений сніг, день Слави писав Україні:
Боролись, аж поки останнім поліг юнак у вовняній хустині...
(О. Кобець)
Коли юних крутян доколювали багнетами, в Києві йшли бої між більшовиками-арсенальцями та залишками УНР. Більшовицька газета "Правда" у 1918 році писала: "У Києві вуличні бої. Українські війська на чолі з головокомандувачем товаришем Коцюбинським ведуть запеклі бої...". І саме іменем Юрія Коцюбинського розстрілювали на місці тих, хто мав необережність розмовляти українською мовою, носив вишиту сорочку чи тримав вдома портрет Шевченка...
Коли крутян більшовики повели на розстріл, своєю останньою життєвою дорогою нескорені молоді люди співали гімн "Ще не вмерла Україна" , який розпочав гімназист Григорій Пипський. Серед розстріляних були і двоє друзів - два Володимира: Шульгін і Наумович. Прощаючись хлопці міцно обнялись, і в цей час кулі ворога прошили молоді тіла українських патріотів. Їх так і поховали в одній труні на Аскольдовій могилі. Пізніше в 1934 році влада зруйнувала кладовище. Мати Володимира Наумовича Софія прах сина і його друга перенесла до родинного поховання на Лук'янівському цвинтарі. До 29 січня 1996 року лише одна людина в державі знала, що тут знайшли спочинок двоє героїв, котрі віддали своє життя за незалежність України. Це краєзнавець Людмила Проценко. Сімейну таємницю їй довірила родичка Наумовича.