Весна 2020 року - особлива. 75 років по тому у весняному небі Європи гриміли гармати. Але це був не голос війни, це був святковий салют на честь закінчення однієї з найстрашніших воєн.
Це була радість військових, які дожили до Перемоги.
Це був салют на честь тих, хто своїм життям заплатив за свою Перемогу.
Травень буяв, сніги давно розтанули, та не всюди земля стала зеленою. Крізь щільний шар згарища де-інде не змогла пробитися трава, але ніщо не могло завадити радості Перемоги! Перемоги життя над смертю.
8 та 9 травня в день їх народження Примирення та Перемога отримують всі квіти, які знайшли на згарищах, де нацистський чобіт не зміг витоптати життя.
Всі квіти, які молоді хлопці передвоєнного часу не встигли принести на перше побачення...
Пам'ятаємо:
Пам'ятаємо:
Пам'ятаємо:
Никифора Шолуденка, який першим на панцернику увірвався в Київ, і вічно спочиває у парку Слави.
Марію Боровиченко, мешканку Голосіївського району, яка загинула на Курській дузі.
Казика Гапоненка, 10-літнього зв'язкового, також мешканця Голосіївського району, який загинув у стінах гестапо.
Януша Корчака, який димом пішов у безсмертя в Треблінці, разом з вихованцями дитячого будинку.
Антуана де Сент-Екзюпері - французького льотчика і письменника, який у 44-му році пропав безвісти над Середземним морем.
Воїнів десантної нормандської стратегічної операції, якою у липні 44-го було відкрито Другий фронт.
Згадаємо того невідомого солдата, який закрив нас всіх від ворожої кулі!
Пам'ятаємо!
З Днем Примирення і Перемоги!
Немає коментарів:
Дописати коментар