О, мово наша, мово українська! Тебе я чую здалеку і зблизька.
В добрі і горі завжди ти зі мною, як незрадлива пісня материнська.
М. Сливко.
Рідна мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати. Зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари - духовного каліцтва. Мова - це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичаї, побут. Це - найдорожча спадщина, це - заповіт поколінь, який передається нащадкам. Українська мова - одна з найрозвиненіших у світі. Вона має величезний лексичний фонд, багату синоніміку. Наприклад, слово "лелека" має багато синонімів - чорногуз, бусол, бусел, бузько, гайстер. А яке розмаїття зменшено-пестливих форм: вітер - вітрець, вітерець, вітрик, вітронько; збільшених - вітрило, вітрище, вітрюга, вітрюган, вітрисько. В українській мові дуже багато слів-символів. Червона калина - символ краси; лебідь - знак чистоти і вірності; ясна зоря - надія, лелека - птах долі, провісник добробуту; кінь - образ вірного друга; сизий орел і сокіл - символи відваги та мужності.
Культура - складна, багатогалузева система, яка включає виховання, мову, мистецтво, науку, політику, ідеологію, право, релігію, традиції, звичаї, вірування. Все, що складає духовний світ народу, його свідомість, переконання і погляди, котрі обумовлюють особливості поведінки і практичної діяльності. Саме ОСВІТА та КУЛЬТУРА і є тими чинниками, які формують ЛЮДИНУ.
До цієї дати та на виконання втілення "Концепції ствердження української мови в усіх сферах суспільного життя в місті Києві" колектив бібліотеки розробив книжкову виставку і підготував перегляд словників і довідкової літератури.
"Не бійтесь заглядати у словник..."
М. Рильський
Грамотність - від грецького "читання, письмо" - ступінь знання законів та правил рідної мови і вміння користуватися ними на висвітлення думок усно і на письмі. Мова, слово, це те, що дає нам можливість висловити свої думки та почуття.
Люди користуються двома формами мовлення: усною та писемною. Усна - викладена словами, розказана, а не написана. Писемна - зображена на папері або іншому матеріалі за допомогою графічних знаків (літер, ієрогліфів, цифр тощо).
Ви не замислювалися над тим, чому сьогодні так багато точиться розмов довкола української мови? Що поганого в тому, аби усі громадяни України знали її й вільно володіли нею?
У світі багато мов. Є такі, якими говорять і спілкуються десятки, сотні мільйонів людей ( англійська, іспанська, французька, німецька, арабська, китайська) є і такі, носіями яких є порівняно невелике коло осіб (шведська, естонська, вірменська). І всі вони мирно співіснують, обслуговують певну кількість землян, збагачуються повсякчас, і водночас ці мови, наче барвисті шматочки смальти, мають своє законна місце у різнобарвній мозаїці земних мов.
Ми громадяни України - українці. Усі - українці, євреї, поляки, болгари, татари, молдавани, білоруси. Усі діти України, тому й маємо знати українську мову, вільно володіти нею. Спілкуватися вдома, на роботі, на дозвіллі, в дорозі. Це честь наша і обов'язок, показник нашої свідомості і культури.
А хто ж може допомогти тим, хто виявить бажання краще пізнати мову народу, котрий дав людству таких геніїв - державотворців Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Мазепу; письменників : Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Миколу Гоголя; вчених і винахідників Григорія Сковороду, Ігоря Сікорського, Сергія Корольова, Олександра Богомольця, Володимира Вернадського, Данила Заболотного, Євгена Патона, Миколу Стражеска; митців: Максима Березовського, Дмитра Бортнянського, Артемія Веделя, Миколу Лисенка, Сержа Лифаря, Архипа Куїнджі, Марію Заньковецьку, Бориса Гмирю, Анатолія Солов'яненка, Євгенію Мірошніченко...Продовжувати цей список імен славетних не вистачить часу.
Людина не може оволодіти всіма знаннями, які накопичило людство впродовж століть. Тому. коли виникає потреба знайти відповідь на певне питання, ми звертаємося до довідкової літератури - словників, довідників, енциклопедій. Одним із видів довідкових посібників є словники. І немає людини, котрій би хоч інколи не приходив на допомогу тлумачний словник.
Робота над створенням тлумачного словника української мови має довгу історію. Вона охоплює 400 років. Відлік її треба починати з 1596 року, коли Лаврентій Зизаній Тустановський видав у Вільно (Вільнюсі) книжку під титулом "Наука ко читанню",в якій на тридцяти чотирьох сторінках вмістив свій "Лексис Сирьчъ Рнченія Вкратць съобраныё И из словенского язика на простой Русій Діалектъ Истолкованы. Л.Z."
Через тридцять років, а саме 1627 року побачила світ визначна лексикографічна праця Памви Беринди - "Лексикон славеноросскій и именъТлъкованіе...". Архитипограф Києво-Печерської лаври Памво Беринда уже тоді відзначав, що "широка і велико славна мова словенська...труднощів до витлумачення темних слів багато має". І хоча вчений у своїй роботі зустрів, як зазначав у передмові, "... много разорителей и хульников", все ж свій, і перший наш тлумачний словник видав і зробив неоціненний внесок у науку і культуру українського народу.
Його праця була передрукована 1649 року в "Сказаниях русского народа" і перевидана в 1653 році, як тільки було завойовано українську державність під час національно-визвольної війни українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким.
Знали і користувалися цим словником упродовж наступних віків, а в 1961 році в академічному видавництві здійснено перевидання чи не найкращої української та східнослов'янської лексикографічної праці.
У ХУІІ столітті було зроблено невідомим автором ще одну спробу укласти словник української мови. Та ця праця на 185 сторінках залишилася в рукописі і тільки в 1888 році була знайдена і опублікована П. Житецьким у "Киевской старине".
ХУІІІ століття пройшло під знаком нищення державності, культури, а тому і не засвідчило нових спроб над укладанням тлумачного словника української мови.
Зате ХІХ століття ентузіастично заходилося над збиранням лексичного матеріалу і його тлумаченням на сторінках харківських журналів і альманахів та петербурзької "Основи", в перших спробах укладання двомовних російсько-українських, німецько-українських та інших словників. Всі ці спроби детально описав і критично розглянув Борис Грінченко у передмові для "Словаря української мови (1907-1909).
Підсумувати всю величезну роботу попередніх століть випало Борисові Грінченку, людині титанічної подвижницької праці. Його "Словарь української мови" і сьогодні залишається найавторитетнішим лексикографічним джерелом. Без нього не був би можливим 11-томний академічний тлумачний "Словник української мови" (1970-1980). Реєстр Грінченкового "Словаря" - 68 тисяч слів, а в СУМу - 134 тисячі слів, себто вдвічі більше. Але розширення відбулося не через опрацювання нових лексичних джерел, а переважно шляхом введення численних кальок з російської, введення пестливих і зменшувальних форм.
Сьогоденне українське громадянства має велику потребу в практичному словникові тлумачного типу. Вже сьогодні бачимо, які труднощі мають урядовці, працівники різних видань, що мають справу з перекладами з різних мов на українську і шукають точного значення слова і навіть його нюансів.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник
Достиглий овоч у Грінченка й Даля.
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
Максим Рильський.
Бібліотечні родзинки:
* Канікули - слово запозичене з латини, де canicula - означає "собачка", це скорочена форма латинського виразу dies caniculares - буквально "собачі дні". Канікулою старовинні римляни називали Сіріус - найяскравішу зірку в сузір'ї Пса. Люди помітили, що з'являється вона на небі у період з 22 липня по 23 серпня. Саме у цей час в Римі починалася найбільша спека ("собачі дні"), тому римський сенат робив перерву у своїх засіданнях. Пізніше почали робити перерву і навчальні заклади.
* Парта - слово примандрувало до нас із Франції У французькій мові "a par" означає "окремо", "окреме сидіння". Так називали сидіння для одного або двох учнів на відміну від довгих лав, якими користувалися у школах до того, як почали виготовляти парти.
* Коридор - слово походить від латинського "currere", що означає "бігати". Цікаво, чи відоме істинне значення цього слова вчителям ? Чого тоді вони так часто повторюють: "Не бігайте по коридору". Виявляється, що іспанська корида ( бій биків) - родич слова "коридор".
А тепер завдання для вас.
Немає коментарів:
Дописати коментар