Світ музики. Моцарт. До Міжнародного дня музики 1 жовтня

 

Чарівна флейта надії

    Того далекого січневого дня мешканці провінційного Зальцбурга не здогадувалися, що в їхньому місті сталася подія, яка прославить його на весь світ: в родині придворного музиканта Леопольда Моцарта народився хлопчик, якого назвали Вольфганг Амадей.

Його біографія і його музика ввійшли у моє дитяче життя ще до того, як мене привели до музичної школи. Батько захоплювався ним і охоче розповідав про генія. Мабуть, більшість із тих історій – це легенди. Та хтозна!

Перша така розповідь – про те, як малому Вольфгангу батько доручив віднести замовнику ноти – написану ним п'єсу. Але хлопчик їх втратив через сильний вітер. Що ж робити? Іншого примірника не було… П'єсу він таки приніс. Свою. Коли ж замовник висловив музиканту своє захоплення і той почув виконання начебто свого твору, до сина виникли серйозні запитання. І довелося зізнатися. Ось тоді стало зрозуміло, що в сім'ї підростає геній.

Та більше мене вразила батькова оповідь про історію "Реквієму": загадковий незнайомець у чорному, таємниче замовлення – і хворобливий, виснажливий процес творчості. А ще містичне відчуття, що той реквієм композитор пише для себе. Так і сталося, на жаль. Йому було лише 36.

Якби мене спитали, чий особистий спадок найвизначніший в історії світової культури, відповідь була б однозначною: це творчість Вольфганга Амадея Моцарта.

І ця моя думка не унікальна. Великий гуманіст Антуан де Сент-Екзюпері, переймаючись проблемами людства, писав: "Мене мучать не ці злидні… Не те, що спотворено прекрасну людську глину. А те, що в кожній людині якоюсь мірою вбито Моцарта. Тільки Дух, торкнувшись глини, може створити Людину".

          Дух, що створив Людину, – це саме про геній Моцарта. Бо Mozart – то не лише про музику, а й про світосприйняття. І ще про потужну здатність випромінювати життєствердну та життєдайну силу.

Так, був трагічний "Реквієм". Але паралельно з ним митець створював оперу "Чарівна флейта". Це казка, де добро перемагає, де герої досягають своєї мети. А допомагає їм чарівний інструмент – флейта. Ось вона звучить, і можна сподіватись на гармонію в казковому світі. Так має бути!

        

    Недарма Герман Гесе стверджував: "Чарівна флейта" показує життя як чудову пісню, звеличує наші почуття... проповідує оптимізм і віру".

 З іншими творами Моцарта так само. Слухаєш їх – і з'являється надія на гармонію в реальному світі. Так має бути! У людства має бути якась своя чарівна флейта, що дарує надію.

Музика Моцарта – це як ковток джерельної води серед пустелі.

Як несподіваний промінь сонця на захмареному небі.

Як запах конвалій у загазованому провулку.

Як свіжий сніг, що нарешті вкрив брудну землю.

Як далекий, але яскравий вогник для подорожнього, що заблукав у ночі.

          Музика Моцарта може опинитися поруч зовсім несподівано. Ось піднімаєшся ескалатором з найглибшої в світі станції метро. Навколо стомлені погляди пасажирів, похмурі обличчя. І раптом – скрипки! Ура! Моцарт! Магічну силу цієї музики помітно одразу ж: обличчя яснішають, постава випрямляється. Поки сходи повзуть вгору, починається нова п'єса. "Маленька нічна серенада". Слухаєш, стоячи поряд з молодими музикантами. Натхненні очі, злагоджені рухи смичків. Їхня творча енергія поліпшує настрій і надихає.

Іншим разом також був цікавий випадок: у підземному переході одного з віддалених районів столиці інтелігентний дідусь грав на акордеоні невигадливі пісеньки. Підхожу з грошиком. Зраділий виконавець запропонував зіграти саме те, що я хочу. Ет, який самовпевнений! Зіграйте, кажу, основну тему сорокової симфонії Моцарта. Старий отетерів: я ж, мовляв, не оркестр! От можу "Турецький марш". Ну гаразд. І залунав стрімкий ритм захопливої мелодії. Виконання було не дуже професійне. Але щире та життєрадісне. Всотую ті барви оптимізму, заряджаюся енергією. І можна рухатись далі.

О, як часто людям не вистачає оптимізму! Але ж його можна знайти саме в музиці Моцарта. Спробуйте слухати його твори – концерти і симфонії, сонати й арії. Навіть якщо ви далекі від класики. Ця музика – як сонячний ранок після довгої ночі. Вона наповнить життєствердною магією та жагою до життя. І обов'язково подарує чарівну флейту надії. Спробуйте!

Кононова Г.В., бібліотекар І категорії

Відомо, що краща у світі аптека - наша дитяча бібліотека! 30 вересня Всеукраїнський день бібліотек!

     Шановні наші користувачі! Ми працюємо для вас і заради вас.  Ми любимо свою роботу і намагаємося зробити все, аби вам було комфортно і приємно в нашій бібліотеці. 

Хто з нас, ставши дорослими, не згадує книги свого дитинства і не мріє знову зустрітися з улюбленими героями, пережити хвилюючі пригоди, але вже разом зі своїми дітьми, а може й онуками?!

Наш колектив живе життям своїх користувачів, їхніми проблемами і робить усе, аби допомогти дітлахам у їхньому такому непростому житті.

Головне - ми знаємо. як це робити, вміємо це робити і робимо це з великою віддачею і натхненням !

Хто вам завжди допоможе розібратись в морі книг ?

Ще й цікавого багато все розкаже вам про них ?

Дасть вам корисну пораду, втомленій душі - відраду

Хто у смутку звеселить і сміятися звелить ? 

Зрозуміло, - це не пекар, і ніякий не аптекар,

Це - шанований всіма - ВАШ БІБЛІОТЕКАР!

Шановні наші колеги! Шановні наші користувачі! 

Зі святом! Бажаємо всім нам здоров'я, творчої  наснаги, миру і щастя!

Ми впевнені : Читання - це престижно!

Отримуємо поздоровлення.

29 вересня до нас завітали наші сусіди з дитячої студії "Санігарден". Колектив бібліотеки був приємно вражений привітаннями від маленьких користувачів.

Ми отримали чудовий малюнок з фотографіями наших відвідувачів і щирі поздоровлення.

Дякуємо! Дякуємо, дорогі наші Злата, Іванка, Анастасія, Кирило,Макар, Ігор,Роберт, Бенжамен!!!

"Не гнівайтесь, коли батьки просять навчити їх користуватися технікою. Вони вчили вас їсти з ложечки" - 01.10.2021 Міжнародний день людей похилого віку

 Літні люди потребують особливої уваги . Вразливість людей старшого віку обумовлена різними причинами. Вони  старіють, слабшають, стають  безпомічними. Деякі з них відчувають себе самотніми та незрозумілими, вони можуть відчувати  біль і сум...

Сімейній культурі  України притаманно шанувати старших. Багато сімей    намагаються об'єднатися,  бабусям та дідусям довірені на виховання онуки...

Звісно, сьогоднішня молодь краще, ніж  батьки, орієнтується в сучасному житті. Але пам'ятаємо: ніхто на цьому світі не молодшає - навпаки, всі ми станемо бабусями та дідусям і, мабуть, також не завжди будемо розуміти наших онуків... Але давайте пам'ятати, що коли ми були маленькими та безпорадними, наші батьки навчали нас,  захищали, гралися з нами, вчили їсти з ложечки.... Не все виходило так, як вони хотіли, та ніколи вони не сварили нас за помилки, а направляли нас і дуже-дуже любили...

І саме наприкінці вересня чи на початку жовтня до Міжнародного дня людей похилого віку, який припадає на 1 жовтня, бібліотека проводить " Етичні хвилинки", які включають   бесіду і голосні читання, присвячені взаємовідношенням дітей та людей похилого віку.

В цьому році до нас завітали відвідувачі дитячої студії "Санігарден".

Бібліотека запропонувала познайомитися з творчістю чудової письменниці Валентини Осєєвої, яка в своїх оповіданнях підіймає етичні питання у стосунках людей різних поколінь.

Всім, хто бажає ближче познайомитися з творчим доробком письменниці, ми пропонуємо прочитати її оповідання:

"Чарівне слово", "Сини", "Бабка", "Просто бабуся", "Печиво".