Наприкінці 18 століття польський король Станіслав Август Понятовський подарував місто Білу Церкву великому коронному гетьману Польщі Ксаверію Браницькому. Невдовзі дружиною гетьмана стала улюблена камер-фрейліна імператриці Катерини П, племінниця Світлійшого князя Потьомкіна, Олександра Енгельгард.
На своїх землях, неподалік Білої Церкви, графиня вирішила створити романтичний парк за модою того часу, який би нагадував їй прекрасні заміські резиденції Петербурга. Вдало використовуючи природний ландшафт, в урочищі Гайок і було закладено цей парк - чудесну перлину садово-паркового мистецтва, де вдало поєднувалися царство Флори і вишукана архітектура.
Олександра Василівна дуже любила це місце над річкою Рось і приділяла розбудові парку велику увагу. Автором геніального плану був відомий французький фахівець Мюффо. Працювали у Браницьких архітектор Домінік Ботані та садівник Август Станге. 1815 року Олександра Василівна привезла з Берліна 15-річного Августа Енса, котрий усе своє подальше життя, 54 роки поклав на вівтар "Олександрії".
Завдяки цим (і ще багатьом неназваним) людям 200 гектарів землі над Россю перетворилися на справжню перлину. Це був і є один з найкращих пейзажних парків України.
У кожній з трьох балок, що перетинають його територію, були облаштовані каскади ставків, побудовані водоспади, фонтани, арочні мости. Різні куточки парку прикрасили малі архітектурні форми: колонада "Луна", павільйон "Ротонда", Китайський місток, колона Смутку......
Алеї прикрашали бронзові та мармурові статуї, вази. Поряд з місцевими рослинами висаджувалися екзотичні дерева й кущі з Північної Америки, Приамур'я, Китаю, Японії (біля 500 видів).
Звичайно, далеко не всі принади парку дійшли до наших часів, але про це зовсім не хочеться думати, обходячи, наприклад, Великої Поляни. групки та окремі дерева так майстерно розташовані, що практично за кожним кроком перед вами постає нова картинка.
І північноамериканський екзот - тюльпанне дерево( до речі , одне з найстаріших в Україні) викликає не менше захоплення, ніж альтанка із звичайних сосен.
Будиночок садівника - єдина будівля парку, яка збереглася.
На першому поверсі невеличкий музей. В першій кімнаті матеріали про життя родини Браницьких, в інших - скульптури, які належали сім'ї.
"Три грації" Антоніо Канови
"Лаокоон" Лоренцо Бартоліні
"Аріадна спляча" Пьєтро Тріскорні
"Путті, що грає з собакою" – Луіджі Пампалоні
Звичайно, це копії, але вони не стали від цього гірші.
Розповідати про ці дива справа невдячна. Треба дивитися власними очима. Приїздіть в "Олександрію" і ваше серце назавжди залишиться тут. І вам захочеться знову і знову милуватися прекрасними пейзажами, потримати за бороду старого китайця біля Китайського мостика, щоб здійснилися всі ваші мрії.
Олександрія чекає на вас!
P.S. Декілька років поспіль колектив бібліотеки завжди святкував своє професійне свято - Всеукраїнський день бібліотек в Олександрії.
Та потім почалася епідемія Covid-19, а 24 лютого ми прокинулися в інший країні, бо почалася війна.....
Та все погане мине і ми обов'язково відновимо нашу традицію.
Чекай на нас, Олександріє, після Перемоги!
Немає коментарів:
Дописати коментар