Джоан Роулінг: письменниця, яка поєднала
світи
літературні та бібліотечні
розвідки
31 липня – ювілей чи не найвідомішої сучасної письменниці Джоан Роулінг: 60 років.
Вона
увірвалась у Велику Літературу у віці 32 роки несподівано й потужно.
Неочікувано її романи про хлопчика-чарівника захопили не лише дитячу та
підліткову аудиторію, а й дорослу - в усьому світі.
Батьки юних поціновувачів історії про Гаррі
Поттера одразу ж визнали: це єдина книжка, що здатна відірвати їхніх дітей від
комп’ютерів і повернути до читання.
Перший роман "Гаррі Поттер і
філософський камінь" видано 1997 року, а до цього тринадцять видавництв
відмовили авторці. Як же вони помилилися! Письменниця очолила список
найпродаваніших серій романів і навіть зараз серед сучасних авторів Великої
Британії тримає перший рядок!
2000 року вона отримала премію Locus у категорії «Найкращий фантастичний
роман», тоді ж стала кавалером ордену Британської імперії, 2001 року –
лауреаткою премії Г’юго, 2007р. – Людиною року (2 місце) від «Тайм», 2009р. –
лицарем Почесного Легіону , 2010 – лауреаткою премії ім. Г.Х. Андерсена, також
визнана «Найвпливовішою жінкою Великої
Британії», а 2018 року її внесено до почесної Зали слави наукової фантастики та
фентезі.
Шлях до визнання був дуже непростий. Задум
цієї неймовірної історії виник, коли Роулінг, перебуваючи в пошуках роботи,
потягом поверталася додому з Манчестера. В її уяві виник образ незвичайного
хлопчика, якого потяг везе до школи магії. Свої нотатки Джоан збирала в коробці
для взуття, яку не забула прихопити, коли поїхала до Португалії викладати
англійську. Робота, брак часу, невдалий шлюб із португальським журналістом,
втеча додому з маленькою донечкою, розлучення, хронічне безгрошів’я – все це не
надихало. Та вона продовжувала працювати, творчістю рятуючись від негараздів.
Коли не було чим платити за опалення, брала візочок зі своєю крихіткою і
влаштовувалася в куточку затишного кафе. І писала, писала, писала…
Поціновувачів різного віку приваблює в цій історії кожного своє – те, що зміг побачити та оцінити.
Комусь
більше подобається захопливий сюжет і що
добро перемагає.
А комусь впала в очі психологічна точність стосунків між підлітками (дружба, закоханість, ворожнеча), між учнями та викладачами, між звичайними чарівниками та представниками влади (Міністерством магії).
Багато хто в захваті, що Дж. Роулінг вигадала декілька власних магічних істот: дементорів, від яких кров холоне в жилах, а на противагу їм – патронусів, що рятують і захищають, інших створінь. А також багато магічних предметів: сортувальний капелюх, прудкий снітч, летиключі, жахливі горокракси.
Хтось звернув увагу, що в оповіді поєднуються
різні літературні жанри: казка, детектив, фентезі, авантюрний роман, трилер.
А декому були до вподоби яскраві дрібниці, без яких твір не став би таким самобутнім. Наприклад, імена багатьох персонажів досить красномовні. Драко Малфой: драко з латини – змія. Мінерва Макґонегел: Мінерва – давньоримська богиня мудрості, справедливості, законів. Рімус Люпин (що був вовкулакою): люпус з латини – вовк. Альбус Дамблдор: альбус з латини – білий. Показово! Він БІЛИЙ МАГ, на противагу Темному лорду. І що б у наступних книгах ми про нього не дізналися (про його юнацькі нерозумні мрії про владу, ворожнечу з братом, також багато іншого), маємо пам’ятати: Альбус Дамблдор – на боці світла і всі його вчинки спрямовані на те, щоби перемогти зло – Волдеморта.
Нарешті, і сам Волдеморт: з французької –
«політ смерті». Дійсно, він знищує все, до чого доторкається, не милує
противників і не жаліє спільників. Лише жага до влади й прагнення безсмертя.
Недарма його називають Темним лордом.
Письменниці вдалося створити такий
фантастичний світ, в якому жили не лише маги й неймовірні звірі, а й міфічні та
фольклорні створіння різних епох і народів: кентаври, єдинороги, тролі мешкали
в одному лісі, драконів можна було доглядати, гобліни працювали майстрами та
банкірами, ельфи – домовиками, а фенікси
могли бути домашніми улюбленцями.
І цей літературно-фантастичний світ химерним чином авторка поєднала з реальним. Наприклад: Ніколя Фламель, історична особистість, - «французький писар… що згодом здобув репутацію алхіміка, якому приписують винахід філософського каменя та еліксиру життя» (Вікіпедія). Постать Фламеля письменниця дуже вдало вплела в сюжет першої книги, порушуючи одвічну проблему людства - прагнення якогось лиходія абсолютної влади та його жага до безсмертя. Дамблдор із Фламелем врешті-решт знищили філософський камінь, щоби ні в кого не виникло спокуси використати його для темних справ. Ми дізнаємося, що алхіміку було вже 665 років. І, певно, він побоювався: доживши до віку, що позначається числом Звіра, і маючи філософський камінь, саме він може стати для світу абсолютним злом. Тому й запобіг цьому.
І не
лише це, звісно, пов’язує літературний вигаданий світ із нашим, реальним. У Дж.
Роулінг день народження 31 липня – і у Гаррі Поттера теж 31 липня. Дуже важливий момент. Таким чином авторка
надає своєму герою власне життєве кредо, демонструє спільні гуманістичні
моральні цінності та схожі риси. Обидва мають лідерські якості: Гаррі не
зволікає приймати рішення у потрібну хвилину і не боїться відповідальності – і
Роулінг теж доводилося неодноразово діяти швидко та рішуче. І для авторки, і
для її героя сім’я була головним у житті. В обох – трепетні стосунки з матір’ю.
Письменниця багато років болісно переживала передчасну втрату матері, як і
Гаррі, що дуже рано втратив батьків. Та сила материнської любові захищала юного
мага до повноліття. Немає в світі нічого сильнішого за материнську любов!
Взагалі тема сили любові виникає в кожному
творі про Гаррі Поттера. Він має таке велике відважне серце, яке може вмістити
в собі любов до всього світу – і саме ця любов керує його діями, і саме вона
обумовлює його здатність на самопожертву. Цю рису першою побачила в ньому
Герміона, сказавши: «Гаррі, ти видатний чарівник, пам’ятай це!» Саме ця риса
згодом допомогла йому перемогти Волдеморта.
Хто сказав, що краса врятує світ? Дурниці!
Письменниця довела, що світ здатна врятувати лише любов. І саме цей нюанс є
головним об’єднавчим постулатом для фантастичного і реального світів, бо і в
нашому світі любов – основа людської моралі. Може, тому читачі продовжують шукати відповіді на складні
питання в творах Джоан Роулінг.
І йдеться не лише
про братерську прихильність друзів чи материнську любов, хоча вона рятує Гаррі
у відповідальні моменти: Лілі Поттер силою материнського закляття зупиняє
Волдеморта, а Нарцисса Малфой зраджує свого
хазяїна, брешучи йому, коли дізнається, що її син живий. Любов до нього
виявилася сильнішою за відданість Темному лорду. Тобто Гаррі, рятуючи свого
одвічного ворога і суперника Драко від пекельного вогню у Кімнаті-на-вимогу,
врятував і себе. Цим шляхетним вчинком Гаррі зруйнував вірність Малфоїв
Волдеморту.
До речі, Гаррі виявляє шляхетність на
кожному кроці, бо йому властиві альтруїзм і потужна емпатія - цим також захоплюються читачі. А як болісно
він переживає втрату Доббі! І навіть жаліє свого, начебто, ворога Снейпа, коли
зловісний Волдеморт вбиває його. Та саме завдяки тій жалості Гаррі дізнається,
що Снейп все своє життя кохав Лілі, і саме її загибель відвернула його від
темної сторони. В цьому також проявилася сила любові. Вражений цим, наш герой
свого молодшого сина назве на честь Дамблдора і Снейпа: Альбус-Северус.
Отже, зовсім не видатний, на перший погляд,
хлопець виявився справжнім Героєм, який здатний на подвиг, тому що не боїться
взяти на себе відповідальність за долю світу, бо він усвідомив, що більше, крім
нього, це зробити нікому.
І, нарешті, останнє, головне.
Ніхто не заперечуватиме, що в літературних
творах будь-яких родів та жанрів віддзеркалюються як історичні події різних
часів, так і актуальні проблеми сьогодення. І сага про Гаррі – не виняток.
Вдумливі читачі зуміли побачити у творах не лише захопливий сюжет і фантастично
цікавих персонажів, а й нацистське забарвлення переконань Ґріндевальда та
Волдеморта. А також намагання Темного лорда переробити устрій магічного світу
на кшталт фашистського режиму: гоніння на нечистокровних чарівників, утиски
будь-кого ( за бажанням смертежерів), катування та вбивства незгодних. І весь
цей жах перетворився б на новий світоустрій, якби не Гаррі Поттер, його друзі та
союзники.
Геніальність Джоан Роулінг в тому, що вона
передбачила появу сучасного всесвітнього зла (путіна) ще до того, як про нього хтось
у світі щось знав. «Вован-де-морт» - так називає його дехто з
літературознавців. Пам’ятаєте, що в росіїї на перших антивоєнних мітингах
молодь скандувала: «Путін – вор! Ґрифіндор! Дамблдор!» Тобто «Гаррі Поттер»
може надихнути на спротив і боротьбу. Але і влада в росії це зрозуміла. Тепер у
них Гаррі – небажаний образ, шкідливий персонаж, прирівняний до іноагентів. Та й
на мітинги вже нема кому виходити… Когось засудили на довгий термін, дехто встиг
втекти, хтось вимушено причаївся. Але зло врешті-решт буде покарано – так завжди
відбувається, нас у цьому переконує Дж.Роулінг.
Тому читачі звертаються до бібліотеки не лише за цікавим сюжетом, а й за НАДІЄЮ.
І, як стверджував Альбус Дамблдор, навіть у найтемніші часи можна знайти щастя, якщо не забувати звертатися до світла.
Автор тексту і
фото бібліотечного світу – Кононова Ганна, бібліотекар І категорії.
