О, пам'ять, не дай забути...
28 жовтня 1944 року війська 4-го Українського фронту звільнили залізничну станцію Чоп на території Закарпаття, і цей день став датою остаточного визволення всієї України.
Вже відійшли в інші світи солдати, які здобули цю перемогу.
І зараз наша країна знаходиться у стані війни з "русским миром", і знову на фронті гинуть , отримують поранення наші батьки, сини, брати, наречені, сестри, мами....
І сьогодні я хочу поділитися з вами інформацією, яку ви ніде не прочитаєте, випадково я натрапила на неї, вона мене вразила. Звісно, війна відбирає життя, але вона ще і калічить людей фізично...
Після війни залишилася велика кількість вдів, сиріт, інвалідів.
За даними музеїв Великої Вітчизняної війни:
Загинуло солдат та цивільних 28540000 чол.;
поранені - 46250000 чол.;
з пораненням в голову - 775000 чол.;
однооких - 155000 чол.;
сліпих - 5400 чол.;
понівечині обличчя - 501342 чол.;
кривошиї - 157565 чол.;
з пошкодженнями хребта - 143241 чол.;
з відірваними статевими органами - -28648 чол.;
одноруких - 3 000000 чол.;
без рук - 110000 чрл.;
одноногих - 3255000 - чол.
безногих - 1121000 чол.;
з частково відірваними кінцівками - 418905 чол.;
без рук і без ніг - 850942 чол.
Інваліди Великої Вітчизняної мали мізерну пенсію, держава була впевнена, що утримання інвалідів, які повернулися з фронту без рук або ніг - справа їхніх рідних та родичів. Влада пропонувала інвалідам самим собі заробляти на життя.
1951 році Сталін радикально вирішив незручну проблему: доручив всіх інвалідів війни переселити в інтернати закритого типу. А деякі, особливо важкі були завантажені на баржі і затоплені в Охотському морі...
Волошин Григорій Олександрович 05.02.1922 - 16.01.1945
льотчик -винищувач, молодший лейтенант. Воював у складі 813 винищувального полку. 16.01 1945 у повітряному бою, рятуючи свого командира загинув. (Довідник "Військові льотчики).
Та в дійсності похоронка - обман. У тому повітряному бою, Волошин залишився живим. Молодий льотчик втратив не тільки обидві руки і обидві ноги, в ще слух і мову.
Після довгого лікування герой вирішив залишитися для рідних загиблим. майже 25 років він прожив на Валаамі, практично людиною без ім'я. А незадовго до смерті став "натурою" для художника Геннадія Доброва, якому, ризикуючи, вдалося зробити серію портретів "Незламні"
Ось що таке війна. І у нас зараз іде війна. Звичайно ми не схожі на "русский мир", але дуже хотілося щоб наше суспільство було толерантним, милосердним і терпимим. Щоб жоден наш воїн не залишився без уваги.
