"Американець, який став українцем. Джеймс Мейс" - День пам'яті жертв Голодомору - 28.11.2023

 Бібліотека оновила "Куточок пам'яті" і надала інформацію на блозі бібліотеки про Джеймса Мейса

"Ваші мертві обрали мене"

Джеймс Мейс

1982 року на міжнародній конференції з Голокосту й геноциду в Тель-Авіві молодий і ще маловідомий науковець Інституту українських досліджень Гарвардського університету Джеймс Мейс перший серед західних дослідників охарактеризував Великий голод 1932-1933 років в Україні як акт геноциду. «Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то було особлива трагедія, – наголосив він. – Зважаючи на фактичне знищення міських еліт, вона означала ліквідацію їх як соціального організму й політичного фактору, приречення на становище, яке німці зазвичай називали Naturvolk (первісним народом)».

Вирвати українську трагедію з мороку забуття було нелегко: світ переймався злободенними проблемами і психологічно не був налаштований на сприйняття нашого страхітливого минулого.

Мейс висунув і обґрунтував тезу про Великий голод як акт геноциду, і навіть якби він не зробив нічого іншого, його ім'я увійшло б у новітню історію України й світового суспільствознавства кінця ХХ століття.

Ким же був Джеймс Мейс – істориком, політологом, журналістом? Найточнішою буде відповідь: і першим, і другим, і третім. Він бачив сенс свого життя у невтомній роботі: працював заступником головного редактора часопису "Політична думка", професором політології Національного університету "Києво-Могилянська академія", консультантом англомовного видання газети "День"/"Day", що завдяки його тижневим колонкам була для закордонного читача вікном в Україну.

2003 року, на 70-ту річницю Голодомору, Мейс став головним речником української нації. Він виступав у штаб-квартирі ООН, на представницьких міжнародних конференціях у Колумбійському  університеті, у Міжнародному центрі Р. Рейгана, на міжнародній конференції у Сорбонні (Франція) та на міжнародному симпозіумі "Великий голод і геноцид в Україні в 1932-1933 рр".

Однак мрія, задля якої 1993 року він полишив Америку і приїхав в Україну, – створити Народний інститут дослідження геноциду в Україні – лишилася нездійсненою.

Американець з українським серцем помер 3 травня 2004 року. Він  знайшов свій останній прихисток на Байковому цвинтарі  в Києві. 

Цей неетнічний українець з глибоким людським сумлінням – гідний приклад наслідування для багатьох сущих українців.