понеділок, 22 лютого 2021 р.

«…Я маю в серці те, що не вмирає…» до ювілею Лесі Українки



25 лютого 2021 року виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки "У людського духу є вершина. Вона зветься ідеал. Творець спускається до ідеалу, людина відноситься. Кожного століття троє чи четверо геніїв одважувалися на таке сходження..Це велетні..Той, хто досягає вершини стає рівним тобі Гомере", - писав В. Гюго.

"Леся Українка, подолавши тяжкий шлях. піднялася "на гору круту крем'яную",сягнула вершини людського духу. Без перебільшення можна сказати що вона посідає гідне місце серед великих і безсмертних мужів, таких, як Гомер і Данте, Шекспір і Гете, Пушкін і Шевченко, Бетховен і Чайковський, Мікеланджело і Рембрант.

Багата спадщина Лесі Українки- незглибиме джерело краси і творчого духу народу, з якого вічно черпати усім живущим і прийдешнім поколінням чисту воду,брати наснагу для життя і праці."

Федір Кислий






Кожним словом, кожним
променем думки, кожним
болем своїм живе в душі
нашого народу людина,
що ім’я їй — Леся Українка.
З не такої вже й далекої минувшини,
проте, вже мовби крізь серпанок
легендарності проступає
до нас образ поетеси,
образ ніжний і чистий.
Олесь Гончар про Лесю.




Три ювілеї

Такої грандіозної літературної постаті серед українського жіноцтва годі шукати. Інтелігентність, підкреслена вишуканість, тендітність – і при цьому сталевий внутрішній стрижень. Так, це вона – Леся Українка, 150-річний ювілей якої ми відзначаємо цими днями. Символ цілеспрямованості, незламності й справедливості. Їй було що сказати світу. А світ її почув і зрозумів.

Хвороба виштовхнула поетесу зі сфери комфортного існування ще в дитинстві. І через цю пекучу приреченість життя перетворилося на суцільну боротьбу: «Щоб не плакать, я сміялась».

Скільки їх, цих Лесиних афоризмів! Наче всі твори розтягнули на цитати. «Не бійся досвітньої мли..» – дуже влучно, ніби про наше тривожне сьогодення. А її «Вставай, хто живий, в кого думка повстала!» – це наче про нашу революцію Гідності. Недарма ж серед майданного стріт-арту поряд з Тарасом Шевченком та Іваном Франком можна було побачити і Лесю Українку.



Могутній поетичний голос силою свого духу надихає «без надії таки сподіватись». Ось воно – «Contra spem spero»! І цей тандем – Леся і НАДІЯ – багатьом допомагає вгамувати хаос власної душі, дарує віру в майбутнє.

Та все ж найяскравішим крилатим висловом є слова Мавки з «Лісової пісні»: «Я в серці маю те, що не вмирає». Для Лесі й для Мавки це незгасимий вогонь творчості та кохання, який в змозі перемогти все. Може, драма-феєрія стала воістину безсмертним творінням саме тому, що переконливо показала вічну тугу людини за щастям.

Цьогоріч у «Лісової пісні» також ювілей, їй 110 серйозних років. А слова зі сцени лунають, наче авторка звертається до сучасників. Може, саме в цьому – геніальність великої поетеси? І, чекаючи, що чарівниця Леся розкриє якусь важливу таємницю, тягнуться до театрів глядачі. Навіть зовсім несподівані. Ну, хто б міг припустити, що в Київському театрі оперу та балету на балетному спектаклі «Лісова пісня» можна зустріти Надію Савченко?
Лагідний вересневий день 2016 року. Передчуття казкового дива, бо ввечері на нас чекає зустріч із філігранним балетом «Лісова пісня».


Перед початком вистави неспішно всотуємо атмосферу театру, вдивляємося в обличчя майбутніх глядачів. І раптом серед цього глядацького моря настає повний штиль. Люди завмерли, повернувши голови в один бік – між рядами йшла у вишиванці Надія Савченко в супроводі своїх друзів. Недивно, що після звільнення з полону захотілося долучитися до прекрасного.

(фото автора)

З 2014 року прізвище Савченко стало символом спротиву російській агресії. «Free_Savchenko!» – потужно лунало на підтримку бранки. Їй листи писали звідусіль. Особисто від мене вона також отримала листівку-привітання до дня народження, в якій вдалося поєднати сенс імені Надія з надією на звільнення. «Contra spem spero»! Тоді вона здавалася мені чимось близькою до Лесі Українки, тому що життя обох – це боротьба: «Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі?»

Та під час балету «Лісова пісня» сталася прикра річ. Савченко з друзями затримали початок останньої дії на десять хвилин, бо пішли з квітами за лаштунки. Примусили глядачів чекати, відволікли артистів. Що, не можна було вручити букети після закінчення спектаклю? Дрібниця, кажете? Але то був лише перший дзвіночок. А прояви моральної анемії ще попереду. На жаль…

А щодо її дня народження, то цієї весни в неї теж ювілей – 40 років. І цьогорічні три ювілеї – славетної поетеси (150 р.), її «Лісової пісні» (110 р.) та Надії Савченко (40 р.) – химерним чином сплелися в єдиний вузол. Символічно, що свою драму-феєрію Л. Українка створила саме в 40-річному віці. І Савченко незабаром стільки ж. Які досягнення у Лесі в 40 років, ми знаємо. А досягнення Надії? Виявилося, що в її душі немає того, «що не вмирає». Після того, як розлетілася пластівцями піна короткої слави, лишилась тільки зіпсована репутація та якась дуже незрозуміла історія.

Леся за своєю натурою – активний творець, а Надя – руйнівниця. А руйнівники залишають в історії поганий слід. І тільки творення наповнює світ щастям і гармонією.

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає».


Кононова Г.В.








Немає коментарів:

Дописати коментар