19 листопада - 1000 днів нашестя орди на нашу землю... 1000 днів болю, страху, смерті...1000 днів руйнувань і відчайдушної боротьби за життя, за свободу України.
Але попри всі 1000 днів під акомапнемент повітряної тривоги, наша країна живе, працює, вчиться.
Бібліотека пропонує вам передивитися матеріали з нашої тематичної полички
Ми обов'язково переможемо! Слава Україні! Героям Слава!
Час борців, час героїв, час воїнів
Очевидець Майдану Лесь Подерев'янський
"Україна - країна загадкова для тих, хто не знає її історії і наших людей. У мене є хата в селі, де виріс, куди часто їжджу, і добре знаю людей, які там живуть. Це на Полтавщині, там справжня українська Україна. Існує така міфологія, що українці - дуже лагідні, що Україна - це шаровари і вареники, і дівчата чорноброві. Ага. От для того, хто читав Шевченка і знає, хто такі гайдамаки і козаки, ким був Махно і інше, інше й інше, українці вже не надто лагідні. Тут нема секрету. Українець, може, і лагідний, аж поки не зазіхнуть на його приватну власність і гідність. Він не повстане за якість абстрактні ідеї. А от коли сусід забиратиме його город, українець схопить вила. З цим треба обережно. Він за своє готовий вбивати й вмирати. Насправді дуже оманлива ота його "сущність фольклорна."
І лише під час Майдану зрозумів важливу для мене річ: у мене з'явилась країна. І це відчуття було для мене абсолютно нове. Двадцятирічні хлопці, які загинули, мали це відчуття. Вони з ним народилися. А я цього не мав. Зараз можу сказати, що за країну можна вмерти і вбити теж можна. Хоч я скептична людина, пафосу не люблю, але тут я в собі таке відчув."
Лесь Подерев'янський, художник, письменник, драматург.
Пропонуємо вашій увазі документальну виставку присвячену Дню гідності та свободи.
Пам'ятаємо тих, хто захистив нас від беззаконня та авторитаризму.
Слава Україн ! Героям Слава!
"Дитинство"
Сонячний зайчик і коник, що скаче -
Дитинство моє.
Жайвір високий і перші уроки -
Дитинство моє.
Світ із любові і сни кольорові -
Дитинство моє.
З ярмарку пряник і молодість мами -
Дитинство моє.
Дзинь-дзень, день молодий,
Дзинь-дзень, дощ пo воді,
Дзинь-дзень, даль виграє,
Дзинь-дзень, дитинство моє.
Щоб виховувати дитину, треба її знати, відчувати її серцем і розумом, любити, бути терплячим і ніжним.
Чи усвідомлюємо ми відповідальність, яка лягає на нас, коли ми виношуємо і народжуємо дитину?
Коли маля народжується, мама переживає цілу гаму відчуттів, але тільки згодом розуміє, що виховання - це величезна праця.
Дитячий лікар Олександр Захаров виділяє кілька типів мам і тат, спілкування з якими зазвичай негативно позначається на дітях. Ось найяскравіші з них.
"Царівна-Несміяна". Боячись розбалувати дитину, вона вже с пелюшок виховує її виключно нотаціями. Все життя маляти складається з самих "не треба", "не можна", "перестань". Така мама помічає в дитині лише недоліки, завжди принципова і правильна. Вона рідко всміхається і завжди сувора.
"Снігова королева". По-королівському непохитна і недоступна. Усіх тримає на відстані. Навіть спілкуючись з дитиною, дотримується певної дистанції .Вона не знає, що таке ніжність і тепло. Її метод виховання повелівати і правити. Здається, що замість серця у неї скалка льоду, - так холодно вона ставиться до дитини. І та зазвичай "замерзає" поруч з нею.
"Спляча красуня". Все життя вона продовжує чекати принца, якого так і не зустріла. Батько її дитини - зовсім не він. Така мати живе в полоні своїх фантазій, надій, мрій наяву, не помічаючи дитини, її потреб, її бажань. Вона для неї жива лялька, потішна й мила іграшка, яка може набриднути.
"Унтер Пришибєєв". Генерал у спідниці. Дитина для неї - солдатик, що живе за наказами. Непокора - ремінь. У сім'ї панує дух казарми, жорстокості та бездушшя.
"Квочка". Дитина у неї на прив'язі, на короткому товстому повідку. Завжди обгорнута надмірним піклуванням. Їй не дозволяють самостійно робити жодного кроку. Мати цей крок сама передбачає, щоб пройти поруч з дитиною в ногу, прибравши все каміння на шляху
Задля справедливості згадаємо і про тат. Дитячий психолог Алла Барканова, базуючись на професіональних спостереженнях, виділила такі типи батьків, стиль поведінки яких може зашкодити дитині.
"Тато-мама". По-материнському турботливий тато. Всі функції мами бере на себе, а це йому не завжди вдається. У такі моменти буває нестриманим, запальним, злим. Коли ж все гаразд, він добрий, чуйний, дуже турботливий. Дитина, спілкуючись з таким татом, повсяк час залежить від його настрою. А він - як контрастний душ: то холодно, то гаряче. І майже немає золотої середини.
"Карабас-Барабас". Батько - пугало, злий і жорстокий, який визнає завжди і в усьому лише залізний кулак. Він карає за будь-якої провини. Його бояться. Цей страх заганяє душу дитини в безвихідь. Вона накопичується і рано чи пізно, проривається назовні у вигляді ненависті
"Міцний горішок". Ніколи не йде на компроміс, навіть якщо не моє рації. Принциповий в усьому. Визнає лиш правила без винятків. Він - неприступна фортеця.
"Стрибуха-вертуха". Це тато, який живе в сім'ї, але не почувається батьком. Його життя має плинути без турбот, як це було до народження дитини. Він не може втратити почуття свободи. Для нього еталон - холостяцьке життя без дітей, адже дитина - важка ноша. Цю ношу нехай несе мама. А йому неприємні вередування й сюсюкання. З першої негоду перетворюється в татка, який приходить лише зрідка.
"Хлопець-друзяка". На перший погляд здається, що маляті повезло з татом - він як брат, як друг. З ним завжди цікаво, легко і весело. У будь-якій компанії він свій, з кожним знайде спільну мову. Та спілкування поза сім'єю інколи його так захоплює, що він забуває про власний обов'язок батька, що звичайно, не подобається мамі. Вона починає скандалити й дитина живе в атмосфері конфліктів, десь потайки співчуваючи таткові, але не в змозі що-небуть змінити.
"Ні риба, ні м'ясо". Тато, який не моє власного голосу в сім'ї і здатний лише підспівувати в хорі, де солісткою є мама. Навіть у найтяжчі моменти він не перейде на бік дитини, щоб їй допомогти, бо боїться зіпсувати стосунки з дружиною. І маля ніяк не розуміє, є в нього тато чи ні.
Проаналізуйте свою поведінку, постарайтесь знайти в собі сили поділитися з дитиною тим хорошим, що є в нас, залишаючи поза сферою спілкування з нею негатив.
Валерія Савченко. За матеріалами "Дзеркала тижня"
Розберіться в собі, щоб зрозуміти дитину
