2026 135 років від дня народження П.Г. Тичини. 21.01 "Сонячніі кларнети Павлв Типчини"

 

"Сонячні кларнети Павла Тичини"

Молодий я, молодий, повний сили та отваги.

Гей, життя виходь на бій,- пожартуєм для розваги!

Павло Тичина

"Найгеніальніший і найроздвоєніший поет ХХ століття, який за словами В. Барки належав до одного ряду  з автором "Слова о полку Ігоревім" і творцем "Кобзаря". Чужа комуністична влада швидко зламала його " сонячний кларнет", але він таки встиг подарувати нам багато коштовних перлин."

Іван Малкович

Першу збірку "Сонячні кларнети" (1918) поет написав у піднесенній атмосфері державного відродження України. Ця збірка була прийнята як космічний вибух. А після виходу ще двох збірок "Плуг" (1920) та " Замість сонетів і октав" (1920)  П. Тичина став живим класиком. Його витриманий в дусі високого модернізму поетичний стиль навіть отримав окремий термін - "кларнетизм".. І цей дивовижний мрійник з очима дитини і розумом філософа один з перших піддався  грубому тиску комуністичної москви, і вже з 1920 року подекуди писав потрібні слова, хоча ще у 1919-му переховувався від них у склепі на Байковому кладовищі. Наприкинці 20-х в умовах диктату цензури та більшровицького терору твори Тичини змінилися - "золотий гомін" стих, а натомість  бадьоро декларувалася ідейна віддіність радянській владі.

...Оживляєм гори, води, вибудовуєм заводи. Ростимо ж ми, гей! -

До пустель, каналу, річки наші славні п'ятерічки - мов би до дітей, до своїх дітей. Наша  Армія червона стреже свого кордона, а в повітрі флот,- він і б'є, і сіє, й носить, він республіку підносить до нових висот!...

(Партія веде. 1933)

Павло Тичина - постать складної епохи, людина, чия творчість відзеркалювала непрості часи у які він жив і творив.

Поет не хотів вступати до комуністичної партії, але був змушлений подати заяву, бо працював міністром освіти та активнро сприяв  відкриттю Музею Тараса Шевченка. П.Тичина обстоював не тільки розщбудову шкіл з українською мовою навчання, і введення її в усі сфери діяльності. Він був відомий своєю любов'ю до книг. Поет мав одну з найбільших приватних бібліотек в Україні, що налічувала 21 тисячу книг. Володів 40 мовами.

Радянська влада зламала юного генія, але коли береш до рук збірочку його поезій читаєш не "Партія веде", а

"Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав - 

Добридень, я світу сказав !

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов стрічечка.

Хвилюють,маюють, квітують поля -

Добридень тобі, Україно моя !

2026 рік 430 років Гетьману України .Цікаві факти про Богдана Хмельницького

 

 

Коли згадуєш ім’я Богдана Хмельницького, в голові одразу виникає портрет на гривні або пам’ятник у Києві. Але за цією кам’яною серйозністю ховається набагато більше. У нього було почуття гумору, любов до кави, він пережив полон, а ще вмів бути простим у побуті, хоч і командував тисячами.

 Пропонуємо вам цікаві факти про козака Богдана Хмельницького, які не викладають у школі — без пафосу, але з повагою. Читайте і самі переконайтесь: історія — це не лише дати, а ще й життя.

Його справжнє ім'я - не Богдан.

Він народився з іменем Зіновій. І тільки згодом, уже в лорослому віці, став Богданом. Деякі історики вважають, що ім'я він змінив через вплив східної традиції чи релігійних переконань.

Уявіть ситуацію: виповертаєтесь після полону, у вас позаду роки війни, зрада, втрата дружини. Можливо нове ім'я - це спосіб почати нову сторінку. У нього вона виявилася перелрмною для цілої держави.

Він навчався у Єзуїтів і говорив кількома мовами.

У молодості Богдан навчався у єзуїтському колегіумі у Львові. Там викладали латиною. А вдома він чув польську, українську, трохи турецької. Пізніше освоїв і франзузьку - такі знання стали в пригоді під час переговорів із іноземними послами. 

Уявіть, як непросто буди козаком і одночасно вести дипломатію латиною. Але він міг. Саме ця освіта зробила його не просто полководцем. а політичним гравцем на рівні європейських монахів.

У полоні він ваідкрив для себе каву і люльку.

Після битви під Цецорою в 1620 році молодий Хмельницький потрапив у полон до турків. Це був не просто жах - це був досвід. Саме там він  уперше спробував каву і навчився палити люльку.

Згодом це стало його щоденним ритуалом. Він починав ранок філіжанкою кави, спокійно курив люльку  перед нарадами. Якби жив  в наш час, точно мав би свою улюблену кав'ярну в центрі Києва.

Любив музику і сам грав на бандурі.

Так, Хмельницький не лише командував - він ще й цінував мистецтво. У дворі його резиденції часто звучали музичні імпровізації. Представте: вечір у Чигирині,  тріщить вогонь, навколо -  товариші, а він перебирає струни бандури. Момент тиші, що заряджає більше, ніж будь-яка промова.Це додає йому людського обличчя - він не був бронзовим.

Він був високим і кремезним.

Згідно  з описами сучасників, зріст Хмельницького сягав близько 185 см. Для того часу - це дуже багато. Статура - міцна, погляд - уважний,  Одяг - скромний, без надмірностей.

Уявіть, як він з'являвся серед козаків: не кричав, не вимагав поваги - її просто відчували поруч.Саме за такими людьми хочеться йти в бій.

Побут його був простим.

Хоча мав владу й вплив, жив досить просто. Його оселя у Суботові - не палац. Це був дім, де все мало сенс і функцію. Жодних розкошів. Навіть посуд і меблі - найнеобхідніше. Це нагадує принцип: менше речей - більше сили.Нічого зайвого. Лише цілі та дії.

Він не боявся перемовин з найсильнішими.

Хмельницький був не лише воїном, а й стратегом. Він вів переговори з поляками, турками, татарами, росіянами. Міг одночасно вести листування з кількома державами, торгуючись за вигідні умови для козаків. Уявіть, як важко зберегти обличчя, коли ти між молотом і ковадлом. Але він це робив. І часто виходив переможцем - не лише у боях, а й у кабінетах.

Найвідоміші битви - не завжди найкривавіші.

Ми звикли до образу Хмельницького як полководця у Берестечку. Але справжній тріумф - це Жовті Води й Корсунь. Там він не просто переміг - він переламав хід історії.

Жовті Води стали шоком для польської армії, Це якби футбольна команда села обіграла збірну Європи. А в Корсуні - тактика, хитрість, маневри. Це було не про силу, а про розум.

Його родина теж увійшла в історію.

Сини Тимофій і Юрій - теж залишили слід. Тимофій загинув молодим, але встиг стати зятем молдавського правителя. Юрій пішов шляхом батька, але без тієї мудрості.

Це ще раз доводить: лідером не стають через кров. Хмельницький був особистістю, а не лише батьком династії,

https://firsts  school.org.ua

З Новим 2026 роком ! Святковий атрибут новорічного столу

 

Святковий атрибут Новорічного столу

Непомітно приходить з казкової країни Новий рік, і не встигає кожен з нас озирнутися, як він вже буде на порозі нашої домівки. Ми радо зустрінемо його, бо завжди з нетерпінням чекаємо на той чарівний, дивовижний час, який він несе з собою. Свято Нового року не має законів і кордонів, його зустрічають люди  на всій земній кулі, але, звичайно не однаково і навіть у різний час. У кожній країні, кожний народ святкує Новий рік згідно зі своїми звичаями і традиціями, що виробилися впродовж багатьох століть і освячені віками.

Новий рік - це уособлення майбутнього, тому його треба зустрічати з радістю і щирим серцем, у колі найдорожчих і найближчих людей. Всі прикрощі, турботи і проблеми повинні залишатися у минулому році, поступаючись місцем щастю і надії у новому році. Зробіть крок у нове, а старе залиште позаду !

Отже, наша цікавинка!

Салат " Олів'є"  - такий же незмінний атрибут новорічних свят, як ялинка. Моди приходить і уходить, а "Олів'є" у кожному домі на всіх столах. Цей кулінарний шедевр став народним здобутком. А чи знаєте ви, чому легендарний салат має таке ім'я? Яким був його перший, авторський варіант?

В південній французькій провінції Прованс жила в ХІХ столітті родина кулінарів Олів'є, багатодітна і не дуже заможня. І все ж  сім'ї одного разу повезло:  їм вдалося створити соус, який мав особливий смак. Назвали його спочатку "Яєчним", пізніше дали романтичне "ім'я" - "Провансаль".

А знаменитий салат в 1860 році  винайшов  повар-француз Люсьєн Олів'є. Саме під його ім'ям салат і ввійшов у кулінарну  історію. Люсьєн Олів'є був хазяїном  ресторану і мав репутацію вправного кулінара. Його запрошували в найзаможніші аристократичні  оселі для приготування парадних  обідів, головним надбанням яких і став салат "Олів'є".

Рецепт приготування свого фірмового салату  Люсьєн Олів'є тримав у тайні до  самої смерті. І тільки в 1904 році рецептура була відтворена. 

Отже, Олів'є брав: - м'ясо двох відварних  рябчиків; 

- один відварений телячий язик;

- чверть фунта паюсної ікри;

- пів фунта свіжого салату;

- 25 відварних раків або банку омарів;

- пів банки дуже дрібних маринованих огірочків;

- пів банки сої кабуль;

- 2 свіжих огірка;

- чверть фунта каперсів;

- 5 яєць зварених круто і  той самий майонез "Провансаль".

Іноді до цього додавали солодкі яблука, трюфелі, спаржу, відварену осетрину чи севрюгу.

Майонез "Провансаль" треба було приготувати на французькому отці з добавленням 2 яєць та одного фунта прованської (оливкової) олії.

В наш час рецепт "Олів'є" зазнав змін. Тепер його пригодувати просто, і в склад салату ввійшли доступні продукти: варена картопля, солені або мариновані огірки , зелений горошок, лікарська ковбаска або курятина.

Та в історії кулінарного мистецтва Люсьєн Олів'є назавжди залишиться метром французької кухні, а його  знаменитий салат на святкових столах - неперевершеним шедевром.

 

Смачного!