Дитячий світ : іграшки...
Діти не просять нас про народження, це ми хочемо аби вони з'явилися, тому не можна нічого від них вимагати. Це ми повинні допомогти їм вижити в цьому світі. Дітям треба дати крила і коріння. Крила - аби вони могли злетіти, а коріння - аби їм було куди повернутись.
Діти та іграшки поняття тотожні. Через іграшку дитина пізнає світ.
Іграшки визивають пристрасть. Діти їх притискають до грудей. Дорослі спалюють, час від часу з політичних міркувань...
Та іграшка супроводжує нас все наше життя: спочатку ми - діти, які граються, потім дорослі, які дарують іграшки своїм дітям.
У кожного своя іграшкова історія. Наприклад, киянин Костянтин Паустовський, відверто розповів про свої улюблені іграшки. Перша - з таких, яких уже немає: " В коробці каталися білі м'які кульки. Я кидав їх у таз з водою. Кулька починала розбухати, потім розкривалася і оберталася чи то у чорного слона з червоними очима, чи то в жовтого дракона або у квітку троянди з зеленим листям. Ці казкові китайські кульки привіз мені з Пекіна мій дядя".
А друга, несподівана, і тепер є надбанням всіх киян:
"В стіни цього сірого будинку, схожого на палац, були вмуровані скульптурні зображення носорогів, жирафів, левів, крокодилів, антилоп та інших звірів, які мешкають в Африці. Бетонні хоботи слонів звисали над тротуарами і замінювали собою жолоби. З пащ носорогів капала вода. Сірі кам'яні удави піднімали голови з темних ніш. Володар цього будинку, інженер Городецький, був мисливцем. Він їздив на полювання в Африку і в пам'ять про ці поїздки він прикрасив свій будинок. Ми, хлопчаки, любили цю дивну будівлю. Вона допомагала нашим мріям про Африку".
Хто скаже, що дім - не іграшка? Іграшка - це саме те, що спонукає мріяти, придумувати, представляти.
Безглуздя виходить тоді, коли дорослий світ
уривається в дитячий зі своєю дурістю.
Так, до речі, сталося напочатку Першої світової війни.
Багато хто знають про те, як спалювали книги в різних країнах з тоталітарним режимом, чи про інквізицію, яка відправляла на вогнище єретиків, та мало хто знає, , яке дивне аутодафе мало місце в 1914 році.
Справа в тому, що ляльки, якими гралися дівчатка в російській імперії, були виготовлені в Німеччині.
Це були найкращі ляльки в світі. І Німеччина поставляла їх до інших країн світу. Та комусь прийшла в голову ідея зробити показове спалення німецьких ляльок, як знак політичного об'єднання проти німецьких агресорів. Люди приходили зі своїми старими фарфоровими, восковими подружками, складали їх разом і спалювали...
Німецькі фарфорові ляльки - кращі в світі
Ще у ХІХ столітті було прийнято робити ляльку на замовлення. Звісно таке могли собі дозволити тільки аристократи. Ляльки на замовлення дуже часто ставали єдиними друзями дитини. Згадайте "Трьох товстунів" Юрія Олеші - лялька спадкоємця Тутті - Суок.
Можливо хтось з них плакав, дивлячись, як горить дитяча радість...
І як виявилося, такого розкішного дитинства потім вже не було. Неможна з дорослим писком у дитячий ряд.
А потім наступив радянський дитячий світ, більш казенний, біднуватий, хоча і в ньому було місце для радості.
Та все ж таки самий вдалий світ дитинства - початок минулого століття. Мабуть завдяки письменникам, які згадували все : циркових атлетів, книжки про Ната Пінкертона, важкі батькові томи у розкішних палітурках, гімназисток з біленькими комірцями, іграшки, затишні лампи з порцеляни... все те, про що можна було солодко сумувати.
У Києві є музей іграшки - дитячий світ ХХ століття. Декілька кімнат у великому будинку на Кловському узвозі дуже затишних і веселих. Якщо уважно придивитися до ляльок 30-х років можна побачити, що їхні обличчя нагадують усім відоме лице з жовтенятської зірочки - маленького Леніна, який на той час був еталоном краси. Саме в той час ляльки перестали шляхетно одягатися. З'явилися ляльки-міліціонери, робочі. Вважалося, що це педагогічно вірно, відображення часу - експонат-трансформер: від коняки до трактора. Розібравши коняку, із її деталей можна було зібрати трактор. Ляльки були відображенням дорослого світу. Наприклад, післявоєнні - повненькі пупси. Тому що найбільшою радістю було, нагодувати дитину, і бачити, що вона повненька та рум'яна.
У 70-х роках минулого століття склалася ситуація, коли нестача іграшок була відчутною. І найбільше іграшок нам постачала НДР.
Всі вони розкуповувалися миттєво: ляльки, конструктори, дитячі меблі. Та цього було недостатньо. І тоді вийшла урядова постанова аби виробництвом іграшок займалися не тільки спеціалізовані установи, але і так звані "поштові ящики" - заводи оборонного комплексу. Звісно, вони не хотіли брати такі замовлення та збиралися комісії, партійні збори і керівництво не могло відмовитися від замовлення...
Шановні батьки, подаруйте собі мандрівку у ваше дитинство, а своїй дитині історію іграшки.
Інформцікавинки :
У Сародавньому Єгипті в кожному домі було багато простих іграшок, у яких були рухомі деталі (щелепи, окремі частини тіла). Солдатики, яких знаходили в гробницях не іграшки. Вони зображали слуг фараона, які можуть йому знадобитися у потойбічні.
