" Українські діти знають і бачили те, чого не повинні бачити діти. Вони зростають на уламках власного дитинства. росія несе провину за те, що наші діти страждають у ХХІ столітті, у власному домі, в рідній мирній країні.
Бо імперія зла прийшла з війною і відібрала у них дитинство, відібрала рідних, друзів, домівки, всі права і можливості, які вони до того мали".
Митрополит Київської і всієї України Єпіфаній.
Предстоятель православних церков України.
Біженці - найуразливіша група, та діти - найуразливіша з найуразливіших. Коли доводиться рятуватися зі своєї оселі, саме вони першими помирають в дорозі від зневоднення, хвороби, виснаження. На окупованих територіях вони наражаються на сексуальну небезпеку.
Я хочу нагадати "русскому миру" відомий вислів , який використав Ернест Ґеміґвей у своєму романі "По кому подзвін" : "... не
питай по кому дзвонять, дзвонять по тобі".
"Діти в Україні пережили 832 дні жаху. Сотні тисяч дітей лягали спати в холоді і страху. Діти були вбиті та поранені, і багато хто з них втратив батьків, братів і сестер, друзів, свої домівки, школу. Жодна дитина не повинна так страждати".
Кетрін Рассел, виконавча директорка ЮНІСЕФ.
Немає коментарів:
Дописати коментар