четвер, 24 грудня 2020 р.

Вітання всім З НОВИМ РОКОМ, та РІЗДВОМ!

Вітаємо тебе, Новий рік! 
Маємо надію, що ти будеш більш добрим , милосердним, шляхетним до всіх нас. Колектив бібліотеки розпочинає Новий рік з святкової інформації, яка, як на наш розсуд, буде цікавою. 

«Кожному з нас хоча б раз у житті на свято дарували листівку, і практично кожен дарував її сам. Раніше у багатьох святкова кореспонденція зберігалася цілими стосами, в декого є колекції дореволюційних та радянських листівок, колись подарованих  батьками , бабусями та дідусями, друзями …


З'явившись близько двох століть тому, листівка стала невід’ємною часткою свята, і, якщо казати точніше, свята не народного і не релігійного, а світського, адже на її виникнення ключовий вплив мали розвиток поштового зв'язку, друкарського виробництва та міського фольклору. Впродовж усієї історії існування листівка зазнала численних видозмін, але, попри це, залишилась впізнаваною та актуальною до нашого часу.


Місто Київ, радянський космонавт, Дід Мороз, пухнасте кошеня, свічки, олені, янгол, святковий стіл, зимовий ліс… Що спільного між ними ? А те, що все це в той чи інший час  з’являлося на поштових листівках.




Цікавою є історія Діда Мороза. Цей персонаж походить із фольклору, і з’являється він як хазяїн новорічного свята наприкінці ХІХ ст. на  теренах Російської імперії тому, що тут Святий Миколай не був дарувальником та персонажем святковим. На початку ХХ ст. Діда Мороза почали зображувати на листівках, запозичивши образ у Санта Клауса.

Після революції в Росії масовій випуск листівок було фактично припинено з ідеологічних причин – аж до зими 1941 року., коли у розпалі війни потрібно було підтримати військових і мирне населення привітаннями на кшталт «Новогодний привет с фронта»! Тим часом новорічні та різдвяні листівки друкувалися підпільно з 1942 по 1952 роки УПА і мали виразно патріотичний характер.



У повоєнних листівках панував сімейний затишок. У 1960-х відбувається розквіт радянської святкової поліграфії. На радянських новорічних листівках зображались засніжені башти Кремля та щасливі радянські діти, спортсмени, моряки та космонавти.




Дід Мороз як істота казкова та не ідеологічна повернувся на листівки разом з Снігуронькою та сніговиками тільки у 1970-х роках.

Якою б не була подальша доля листівки,  поки що головним її завданням є дарувати відчуття свята, милувати око та засвідчувати прояв уваги….( За Мирославою Сапко)

Пропонуємо вам ретро-подорож з  новорічними святковими листівками….

Українська Новорічна та Різдвяна листівки: 









Ретро листівки до Різдва!



Авторські новорічні листівки!




З Новим роком! З Різдвом ! Щастя, миру, здоров'я, здійснення всіх ваших бажань!  


До зустрічі в 2021 році!




середу, 23 грудня 2020 р.

Новий рік на поріг!

Добігає до завершення 2020 рік. Він був непростим. Ніколи бібліотека не працювала в режимі карантину, ніколи бібліотека не працювала дистанційно, ніколи бібліотека не працювала в умовах обмеженого доступу до бібліотечних фондів, ніколи бібліотека не працювала при закритих читальних залах. Та ми поволі навчилися, і поступово життя почало налагоджуватися...

 Та як там не було, ми вистояли і працювали. Нам бракувало спілкування з вами, наші улюблені користувачі. Зазвичай комунікація  через блог, на наш погляд, не зовсім повноцінна, але, але, але... Вчимося  працювати по-новому.

Дорогі наші улюблені  користувачі! З прийдешнім  Новим Роком! 

З Різдвом Христовим! Зичимо всім здоров'я, мирного неба, щастя! 

І хай здійсняться всі ваші мрії!


А тепер пропонуємо вам декілька новорічних цікавинок...

Новий рік крокує планетою…

0 – початок відліку – Першими Новий рік зустрічають мешканці острова Кірітіматі, який входить до складу островів Різдва ( Республіка Кірібаті), та жителі міста Нукуалофа (столиця Королівства Тонга) в Океанії.

+1.00 – Потім Новий рік зустрічає Нова Зеландія (Веллінгтон, Окленд та інші) та полярники Південного полюсу в Антарктиді.

+2 .00 – Наступними святкують Новий рік жителі східної Росії (Анадир, Камчатка), острова Фіджі і деякі інші тихоокеанські острови (Науру, Тувалу).

+3.00 – Частина східної Австралії (Сідней, Мельбурн, Канберра) та декілька тихоокеанських островів (Вануату, Макронезія, Соломонови острови).

+4.00 – Штат Квінсленд в Австралії (Брисбен), частина Росії (Владивосток) та острови (Папуа-Нова Гвінея. Маріанські острови).

+4.00 – Японія і Корея.

+6.00 – Китай, частина Південно-Східної  Азії, частина Австралії.

+7.00 – Індонезія

+ 7.30 – Мьянма.

+8.00 – Бангладеш, Шрі-Ланка, і частина Росії (Новосибірськ, Омськ)

+8.15 – Непал.

+8.30 – Індія.

+9.00 – Пакистан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан і частина Росії (Єкатеринбург, Уфа).

+10.00 – Вірменія, Азербайджан, частина Росії (Самара).

+10.30 – Іран.

+11.00 – Частина  східної Азії, частина  Африки, європейська частина Росії (Москва, Санкт-Петербург).

+12.00 – Східна Європа (Румунія, Греція, Україна, та інші), Туреччина, Ізраїль, Фінляндія, частина Африки.

+13.00 – Західна та Центральна Європа ( Бельгія, Італія, Франція, Угорщина, Швеція)

+14.00 – Нульовий меридіан (Гринвіч), Велика Британія, Португалія, частина Африки).

+15.00 – Азорські острови.

+16.00 – Бразилія.

+17.00 – Аргентина і частина Південної Америки.

+18.00 – Східна Канада, острови Карибського басейну, частина Південної Америки.

+19.00 - Східна частина Канади (Оттава) і США (Вашингтон, Нью-Йорк) , Західна частина Південної Америки.

+20.00 – Центральні частини Канади і США(Чикаго, Х’юстон), Мексика та більшість країн Латинської Америки.

+21.00 – Частина Канади (Едмонтон, Калгарі) та США (Денвер, Фенікс, Сан-Франциско).

+22.00 – Західна частина Канади (Ванкувер) і США (Лос-Анжелес, Солт-Лейк-Сіті).

+23.00 – Штат Аляска (США).

+23.30 – Маркізські острови як частина Французької Полінезії.

+24.00 – Гавайські острови, Таїті і острови Кука.

+25.00 – Жителі країни Самоа зустрічають Новий рік останніми….

За матеріалами ІЦ «Ліга»

Київ нашого дитинства: як зустрічали Новий рік у минулому столітті.

Дівчата-сніжинки, хлопчики-зайчики, салат «Олів’є», «Блакитний  вогник» по телевізору і традиційний передноворічний дефіцит. Саме так зустрічали Новий рік у ще не зовсім далекому минулому…. 

 

 

Зараз важко  собі уявити, що таке новорічний дефіцит. Але 40-50 років тому все було інакше. Тогочасні магазини розмаїттям пропозицій не вирізнялися. А в переддень Нового року на прилавках  було важко знайти навіть традиційні товари. Саме тому завбачливі господині готувалися до свята заздалегідь і заповнювати холодильники продуктами  до новорічного столу починали мало не з літа. Червона ікра, майонез, зелений горошок, ковбаса, шпроти, шампанське, м’ясо та багато іншого, що взимку стабільно зникало з продажу.

Перші  ялинкові прикраси  повоєнного періоду розмаїттям теж, м’яко кажучи, не вражали. Виготовлені вони були переважно з найпростіших матеріалів: картону, паперу та дерева. Втім, уже за Хрущова перевагу почали віддавати скляним прикрасам. Тематика іграшок або нейтральна (кульки, шишки, бурульки), або ж така, що підкреслювала радянські досягнення (кукурудза, ракети, супутники, космонавти, зірки).  

                                


У 1970-х стали масово з'являтись електричні гірлянди з різнокольоровими фігурками тих самих космонавтів, ракет і супутників. Особливим шиком вважалися імпортні вогники. Вони були вищої якості й не мали в собі жодного ідеологічного навантаження.

Питання подарунків також треба було вирішувати завчасно. Враховуючи бідність тогочасного асортименту, особливо  не вередували. Дарували все, що змогли дістати. А ті, кому не пощастило купити щось справді вартісне, могли спростити собі завдання й подарувати надію, тобто вручити новорічну лотерею.

З дітьми було легше. Для них під Новий рік влаштовували так звані ялинки – святкові вистави з Дідом Морозом, Снігуронькою та сценаріями, що уславлювали радянські досягнення. Запрошення на них зазвичай роздавали в дитячих садочках, школах та на підприємствах, де працювали батьки маленьких глядачів. А після закінчення вистави кожне запрошення обмінювали на стандартний подарунок.

                                 
Святкування не відрізнялося особливим розмаїттям: «Блакитний вогник», «Кабачок 13 стільців», «Іронія долі, або з легкою парою»…


Але це було Наше дитинство, Наш Новий рік, 

Наші надії та Віра в диво….

                                                                           ( за Г. Калинюком)

 



PS: Для батьків :

Чим довша віра в Діда Мороза, тим щасливіше життя.

Вчені вивчили віру дітей у Діда Мороза і дійшли до дивовижного висновку: чим довше дитина вірить в казку, тим краще у нього складається подальше життя.

Сучасні батьки і психологи намагаються якомога раніше розвінчати новорічний міф про казкового діда: це обман, дітей  обманювати  негарно, бо пізніше вони не будуть довіряти дорослим. І не вірно це – отримувати подарунки просто так, ні за що, без всяких зусиль.

Щоб підтвердити це, вчені почали відслідковувати життя тих, хто довго вірив в Діда Мороза і тих – хто рано позбавився ілюзій.

Результат виявився протилежним тому, чого очікували. Довірливі романтики виявилися набагато щасливішими і в роботі, і в особистому житті, і були більш здоровими!

Пояснили це так: дитячі зв’язки між нейронами головного мозку – найміцніші. Вони ніколи не розпадаються. І саме відчуття казки, дива і щастя супроводжує людину все життя. Воно допомагає їм подолати проблеми, нещастя, не піддаватися стресам та хворобам.

До речі, дарувати дітям радісні відчуття та віру в казку можна не тільки на Новий рік, але і весною, і влітку, і навіть восени!!!

                 

Ми усвідомлюємо, що початок 2021 року буде непростим. Невідомо, яким буде епідеміологічний стан в країні. Але ми віримо, що все здолаємо, тому що ми колектив однодумців, тому що ми любимо свою роботу і поважаємо один одного.

Разом нас багато, нас не подолати!!!

середу, 16 грудня 2020 р.

До дня Святого Миколая "Усім добрим людям принеси гостинці і подаруй Божу ласку кожній дитинці"

 

Святий Миколаю, прийди до нас з раю, 

Принеси нам дари кожному до пари.

Цукерки смачненькі,булочки пухкенькі, 

книжечок багато читати у свято. 

(Марійка Підгірянка)



Зимової ночі перед 19 грудня

Святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба не землю,

Він заходить до кожної хати і кладе дітям під подушки гостинці...


Колектив бібліотеки впевнений,

 що всі наші користувачі заслужили тільки гостинці, 

ми знаємо, 

що наші користувачі шляхетні, ввічливі, доброзичливі та слухняні.

 І тому ніхто не отримає замашного прутика. 

Пропонуємо переглянути нашу тематичну поличку з цікавими книжечками.








Прийшла в гості нічка-чарунка 
І сон сколихала над вушком.
Святий Миколай подарунки
 Тихенько поклав під подушку.
(Володимир Кленц)


Під парасолькою Миколая.

Пам’ятаю дідуся вже старим. Принаймні, так мені тоді здавалося. Поважні рухи, повільна розмова, неспішна хода. Довга парасолька замість ціпка. Великі долоні в широчезних кишенях, звідки обов’язково з’являється щось смачненьке: «Це тобі від зайчика». Наступного разу: «А це – від білочки». Вірила.

Мене він обожнював, і це було взаємно. Дуже любив зі мною гуляти. Мабуть, здалеку це виглядало трохи кумедно: високий сивочолий дідусь із безрозмірно великою парасолькою, на яку часом спирався, – і манюня, менша за ту парасольку. Завжди щось дарував, як Святий Миколай. Цукерки чи шоколадку. Нові чобітки. Або квитки на новорічну виставу в цирк чи театр.

Він ніколи не тиснув на мене надмірним вихованням, як це часто буває з боку дорослих. Перефразовуючи Олександра Сергійовича, можна сказати :

В моралі був не дуже строгий,

Так-сяк за пустощі корив,

В зимовий парк гулять водив.

Дійсно, взимку любив катати мене на санчатах у Маріїнському парку, тому й знаю там кожну стежинку.

А народився він 19 грудня, і не дивно, що охрестили його Миколою. Первісток. Старший син у великій селянській родині. Головний батьків помічник. Дитинство в прямому сенсі було босоноге, бо чоботи – стара пара на всіх. А він, як старший і відповідальніший, зазвичай поступався обуванкою братам. Ті ж сприймали як належне. Також не завжди діставався йому і смачний шматочок з обіду. Зате за високий зріст діставалися дражнилки від малих: «Миколко - Миколай, горобця спіймай!»

Роки минали, дітки підростали. Та він все одно залишався найвищим серед них, і, як раніше, вслід йому лунало: «Миколко - Миколай, горобця спіймай!»

Ось уже дорослий. Уже свого синочка має. Вирішив податися до міста. Це й врятувало всю сім’ю від голоду у важкі часи. Бо лише він мав тоді можливість привозити додому харчі й годувати батьків, братів, сестер. Приїзду Миколи всі чекали з більшим нетерпінням і надією, ніж діти чекають у грудні на появу  Святого Миколая. Тому що його гостинці означали для них життя. Так «Горобця спіймай» став рятівником для сім’ї, став ніби справжнім Святим Миколаєм.

А сучасною мовою можна висловитись і так: дідусь розкрив і міцно тримав над родиною парасольку безпеки, захищаючи своїх рідних від зливи всіляких негараздів. Може, недарма він так любив цю свою стару, але надійну подружку?

О, ця величезна, на мій дитячий погляд, парасоля! Вона здавалася чарівною, бо навіювала якісь фантастичні відчуття. Тільки трохи дивно було, що навіть сонячного дня дідусь часто брав її з собою, немов готувався когось захистити.

Одного разу вона й захистила мене від несподіваної грози.

Ніщо не віщувало негоди. Але раптом насунули чорні хмари – і небо наче розірвалося. Спалахи, спалахи, спалахи!

 І стіна дощу! Тут і старші злякалися б… Я, маленька, від жаху просто заціпеніла.

Дідусь швидко розкрив наді мною ту велику парасолю, що повністю захистила від потоків з неба. І від містичного страху. Одразу стало спокійно і затишно. Тоді я не усвідомлювала, що він вимокнув до останньої ниточки, але затулив мене. Це згодом прийшло розуміння. І вдячність до дідуся Миколая.

Як важливо, щоб у кожної дитини, у кожної родини був свій Миколай-захисник! І щоби його чарівна парасолька дарувала спокій і впевненість у житті! 

Г. В. Кононова


четвер, 10 грудня 2020 р.

14 грудня День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

 Чорнобиль не має минулого часу...

26 квітня 1986 року в Україні на 4 блоці Чорнобильської АЕС сталася досі найтяжча катастрофа в атомній промисловості. Експеримент вийшов з - під контролювибух зруйнував корпус реактора, почали плавитись паливні стрижні, радіація вийшла назовні. Тільки приблизно можна оцінити, скільки радіоактивних матеріалів викинуто в атмосферу. 

Йдеться принаймні про сім тонн...

Серед тих, хто першим прийняв на себе удар в ту страшну квітневу ніч 1986 року, були пожежники. Усього їх було 28 потім їм на допомогу прийшли інші пожежники з Києва та області. Діючи мужньо, професіонально виконуючи свій обов'язок, вони тоді ще не могли знати, яку катастрофу зупинили. Навіть нині важко уявити собі наслідки, якби вогонь перекинувся на інші реактори та об'єкти станції...

У ліквідації наслідків аварії брало участь 6 217 пожежників практично з усіх областей України. І з них 547 дістали значну дозу опромінення, 15 - гостру променеву хворобу, 52 працівники пожежної охорони того призову померли... 

Ознайомтесь з нашою виставкою,

згадайте тих людей завдяки яким ми живемо...


Нема кому відповідати 

За те, що знищили тоді

І на землі, і на воді, 

За липу, дуба й жолуді

Нема кому відповідати

І на землі і на воді...

(І. Романенко)


вівторок, 1 грудня 2020 р.

"Хочеш жити для себе - живи для інших!" (Сенека). До міжнародного дня інвалідів.

 3 грудня весь світ нагадує суспільству про людей з особливими потребами, які живуть поряд з нами, але ми не завжди їх помічаємо. 

Саме в ці дні бібліотека завжди проводить заходи, які між собою ми називаємо "Щепленням проти байдужості". З нашими користувачами ми проводимо коментовані читання кращих зразків світової літератури в яких підіймається проблема відношення до людей похилого віку та людей з особливими потребами.

"Чарівне слово", "Бабця", "Сини","Сині листочки" В. Осеєвої ;

"Йшов трамвай дев'ятий номер" С. Міхалкова;

Уривки з творів А. Маршалла "Я вмію стрибати через калюжі";

Е. Портер "Поліанна";

Всі ці твори знаходять відгук у дитячих сердцях!


Сходинки подолання 

Двері відчинилися, і на порозі бібліотеки з'явився худий сивочолий чоловік з великим рюкзаком за плечима. Років так сімдесяти. Та на думку не спало б назвати його дідом. Назвавшись Дмитром і привітавшись, спитав, чи приймаємо від відвідувачів книжки як дарунок. Після ствердної відповіді витягнув з рюкзака дві та попросив прочитати вголос їхні назви.

Стоп! Щось тут не те! Щось не так з тим дивним чоловіком. Книжки простягнув не прямо, а  якось убік. Чіпляю поглядом його постать, і стає все зрозуміло: у нього під пахвою затиснута біла тростина. Отже, це людина незряча.

Проковтнувши комок у горлі, озвучую назви книжок, а він все витягає й витягає їх зі свого наче бездонного рюкзака. Пояснює: хотів зробити бібліотеці подарунок, та не в змозі сам відкласти ті книжки, які можуть ще знадобитися, тому вирішив розібратися на місці. Ще привезе, каже.

Та живе не поруч, як спочатку спало на думку. До нас  їхав маршруткою. Ошелешені, дякуємо... Знову і знову дякуємо, підкреслюючи, який важливий для нас його дарунок.

Захопленню нашому немає меж! Немолода незряча людина вміє сама дати собі раду. Сама долає сходи,  знаходить зупинки й пішохідні переходи, знову долає сходи – вони ж на кожному кроці. Ще й прагне помагати іншим!

Це ж шлях особистісного подолання!

"А ви змогли б?" Ось він – справжній "ноктюрн... на флейті заржавілих ринв". (В. Маяковський). Це просто неймовірно! Він подарував нам не просто книжки. Він подарував НАДІЮ. Якщо такий чоловік з обмеженими можливостями здатний допомагати іншим, а не лише приймати чужу поміч, то маємо для всіх гарну новину: ми впораємося з усіма негараздами, з усіма викликами, що постали перед нами. І будьте певні: "Щастя можна знайти навіть у найтемніші часи, якщо  не забувати обертатись до світла". Це сказав Альбус Дамблдор, який дуже добре знався на складних проблемах.

Ми проводили пана Дмитра через дорогу, допомогли зупинити потрібну маршрутку, попрощалися. Він обіцяв ще привезти книжок. І дійсно. За кілька тижнів знову з'явився важкий рюкзак. А через деякий час теж. І знову - радість спілкування з надзвичайною людиною.

Щасти Вам, Дмитре! Ми вдячні за те, що Ви є.

Г. В. Кононова