"Хочеш жити для себе - живи для інших!" (Сенека). До міжнародного дня інвалідів.

 3 грудня весь світ нагадує суспільству про людей з особливими потребами, які живуть поряд з нами, але ми не завжди їх помічаємо. 

Саме в ці дні бібліотека завжди проводить заходи, які між собою ми називаємо "Щепленням проти байдужості". З нашими користувачами ми проводимо коментовані читання кращих зразків світової літератури в яких підіймається проблема відношення до людей похилого віку та людей з особливими потребами.

"Чарівне слово", "Бабця", "Сини","Сині листочки" В. Осеєвої ;

"Йшов трамвай дев'ятий номер" С. Міхалкова;

Уривки з творів А. Маршалла "Я вмію стрибати через калюжі";

Е. Портер "Поліанна";

Всі ці твори знаходять відгук у дитячих сердцях!

Сходинки подолання 

Двері відчинилися, і на порозі бібліотеки з'явився худий сивочолий чоловік з великим рюкзаком за плечима. Років так сімдесяти. Та на думку не спало б назвати його дідом. Назвавшись Дмитром і привітавшись, спитав, чи приймаємо від відвідувачів книжки як дарунок. Після ствердної відповіді витягнув з рюкзака дві та попросив прочитати вголос їхні назви.

Стоп! Щось тут не те! Щось не так з тим дивним чоловіком. Книжки простягнув не прямо, а  якось убік. Чіпляю поглядом його постать, і стає все зрозуміло: у нього під пахвою затиснута біла тростина. Отже, це людина незряча.

Проковтнувши комок у горлі, озвучую назви книжок, а він все витягає й витягає їх зі свого наче бездонного рюкзака. Пояснює: хотів зробити бібліотеці подарунок, та не в змозі сам відкласти ті книжки, які можуть ще знадобитися, тому вирішив розібратися на місці. Ще привезе, каже.

Та живе не поруч, як спочатку спало на думку. До нас  їхав маршруткою. Ошелешені, дякуємо... Знову і знову дякуємо, підкреслюючи, який важливий для нас його дарунок.

Захопленню нашому немає меж! Немолода незряча людина вміє сама дати собі раду. Сама долає сходи,  знаходить зупинки й пішохідні переходи, знову долає сходи – вони ж на кожному кроці. Ще й прагне помагати іншим!

Це ж шлях особистісного подолання!

"А ви змогли б?" Ось він – справжній "ноктюрн... на флейті заржавілих ринв". (В. Маяковський). Це просто неймовірно! Він подарував нам не просто книжки. Він подарував НАДІЮ. Якщо такий чоловік з обмеженими можливостями здатний допомагати іншим, а не лише приймати чужу поміч, то маємо для всіх гарну новину: ми впораємося з усіма негараздами, з усіма викликами, що постали перед нами. І будьте певні: "Щастя можна знайти навіть у найтемніші часи, якщо  не забувати обертатись до світла". Це сказав Альбус Дамблдор, який дуже добре знався на складних проблемах.

Ми проводили пана Дмитра через дорогу, допомогли зупинити потрібну маршрутку, попрощалися. Він обіцяв ще привезти книжок. І дійсно. За кілька тижнів знову з'явився важкий рюкзак. А через деякий час теж. І знову - радість спілкування з надзвичайною людиною.

Щасти Вам, Дмитре! Ми вдячні за те, що Ви є.

Г. В. Кононова