Голосієво: шлях до серця.
Сказати, що я люблю Голосієво, –це значить нічого не сказати. Обожнюю його! Завжди, коли подорожую своїм районом чи їду в якихось справах, милуюся ним і трепетно згадую різні милі серцю місця, яких у нашому районі безліч.
Та ця любов народилася не одразу, бо дитинство і юність були пов'язані з Печерськом, завдяки якому виникли й виросли безумовне захоплення містом і неймовірна наснага дивовижною атмосферою давньої столиці.
А Голосієво тоді для мене було територіально чимось дуже далеким – батько розповідав, що під час війни в Голосіївському лісі стояла артилерія і Києвом лунало її тривожне гупання. В той час це було поза містом. І оце "поза містом" довго лишалося в моїй свідомості... Доки не переїхала на Теремки.
Знайомство з районом відбувалося поступово й нешвидко, наче ця земля спеціально "притримувала" свої цікавинки, щоб раптом здивувати чимось несподіваним. Хоча багато що в Голосієві і раніше привертало мою увагу. Ну хто ж не знає найбільший концертний зал палацу "Україна", не кажучи вже про Виставковий центр! Театр оперети також завжди дарував глядачам свято, вражаючи і якісними спектаклями, і вишуканим залом. А від погляду на стрункі вежі католицького костелу Св. Миколая просто перехоплювало подих, погодьтеся: Владислав Городецький - просто маестро архітектури!
Отже, першим відкриттям для мене став Голосіївський лісопарк, який виявився таким величезним, що протягом однієї прогулянки його неможливо обійти. Цивілізований парк з доглянутими клумбами перетворюється в широку лісопаркову смугу зі ставками, де вільно почувають себе дикі качки й лебеді, а діти бавляться іграшковими радіокерованими човниками. Ця смуга непомітно переростає в густий природній ліс, який все тягнеться й тягнеться і нарешті зупиняє тебе, бо нема вже сили подолати таку серйозну відстань. Наче каже тобі: та відпочинь вже, вдихни кришталеве повітря, помилуйся свіжою зеленню, і тоді відкриються природні таємниці – можна буде побачити не лише руду пухнасту білочку, а й прудкого вуханя. Який, до речі, стрімко дремене геть, почувши, як ці люди-диваки несамовито волають: "Дивииись! Заааєць!"
Та повернімося до зелених зон. Якщо ви ще не були в парку "Феофанія", то багато втратили. Мерщій туди – насолоджуватися прогулянкою, вишуканими алеями та набережними, відпочивати в альтанці чи на лавочці під зеленим виноградом!
Майже поряд з цим парком – музей під відкритим небом Пирогів, де можна не лише вивчати історичні особливості української архітектури, а й взяти участь у народному гулянні чи святкуванні якоїсь традиційної дати.
Кожний рік проживання в Голосіївському районі приносив нові відкриття, які гріли душу. Ось, наприклад, дізнаюсь, що є в нас свій ботанічний сад, який організували ентузіасти – викладачі й студенти Національного університету біоресурсів і природокористування. Невеликий, але дуже затишний і милий.
За кожною квіткою, кущиком чи декоративною скульптурою з любов'ю доглядають. Коли ходиш стежинками саду, згадуються відомі з дитинства пушкінські рядочки :
Там на неведомых дорожках
Следы невиданных зверей...
Крім цього великого університету в нашому районі ще багато навчальних закладів. Сім факультетів Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Межрегіональна академія управління персоналом, Київський лінгвістичний університет, Інститут економіки університету ім. Т.Г.Шевченка, Національний університет фізвиховання і спорту, Академія праці, соціальних відносин і туризму, а також багато коледжів. Судячи з кількості університетів, коледжів та студмістечок, можна сміливо стверджувати : Голосієво – це молодість міста, хоча святкує цими днями поважний ювілей. А молодість – це майбутнє, перспектива й розвиток. Отже, наш район успішно розвиватиметься і далі.
Так от – про університети. Чи відвідували ви колись університетські музеї геологічного факультету, чи бачили колекції різноманітних мінералів та уламки метеоритів ? А кістяк мамонта, що був знайдений на території Києва ? Ось він – так близько, що можна було б його торкнутися. Та краще не треба : 25 тисяч років – вік чималенький, хтозна, що з ним станеться, якщо кожному "досліднику" закортить таким чином долучитися до викопної історії... Отже, якщо ви цього ще не бачили, то вам можна позаздрити, бо у вас усе попереду.
Так, університетів багато, то й не дивно, що науково-дослідницьких інститутів теж чимало. Інститути кібернетики, теоретичної фізики, ядерних досліджень, токсикології, гідрометеорології, молекулярної біології та генетики, захисту рослин, садівництва, бджолярства – всі навіть одразу не згадаєш. А в інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона багато років успішно працював мій близький родич. Таким чином пишатися є чим: за свою багаторічну історію наш район акумулював гідний науково-освітній пласт інтелектуальної еліти міста. Тож не дивно, що головна наукова бібліотека ім. В. Вернадського ( і взагалі найбільша бібліотека країни) розташувалася саме в нашому районі.
Але, щоб стати тут читачем, починати треба змалечку, відвідуючи одну з п'яти бібліотек для дітей Централізованої бібліотечної системи Голосіївського району, кожна з яких має свою родзинку. Малечу радо зустрінуть і допоможуть вибрати книжку відповідно до особистих уподобань. І підліткам є що запропонувати! Наступний етап зростання для читачів – публічні бібліотеки для дорослих, яких у нас дев'ять, і кожна неповторна! Ми пишаємося такою кількістю бібліотек в районі. Навіть у непрості часи, коли коштів не вистачає на багато важливих речей, їх вдалося зберегти. І це чудово! Колись давно довелося відкрити телефонний довідник, і була приємно вражена, що бібліотек у районі так багато. Це дуже добре і свідчить про гарні перспективи місцевих інтелектуалів.
А які чудові храми Голосієва! Свято-Вознесенська Деміївська церква, Собор Св. Пантелеймона у Феофанії, Китаївська пустинь, інші... Та це вже окрема велика тема.
Ось так і виходить , що чи не кожен рік приносить якісь нові відкриття. Це як сходинки пізнання цього чудового району – сходинки на шляху до мого серця. Чим глибше занурюєшся в різні місцеві цікавинки, тим милішим стає Голосієво. Сподіваюся, попереду ще багато відкриттів, і процес цей нескінченний! А зірка нашого району буде приваблювати все нових і нових дослідників. Недарма ж мала планета № 15675 отримала назву "Голосієво".
Кононова Г.В. бібліотекар І категорії
Декілька років тому наша бібліотека брала участь у конкурсі на створення буктрейлеру на будь яку тему. Ми вибрали книгу і запропонували нашим користувачам познайомитися з нею. Книга була про Голосієво. Ми вирішили сьогодні нагадати вам про неї.
https://youtu.be/YKqjCrOQhNs
