Ні, підказки і натяки демонстративно були розкладені повсюдно, але ж ми такі скромні, такі толерантні, такі поступливі, такі меншовартісні і віктимні, що аж сліпі.
А чи ставили ми собі питання: "Як так сталося, що народ "кріпаків" зайняв найбільшу та найродючішу територію в Європі?" Україна розміром приблизно як Британія, Румунія і Польща, разом узяті.
Яким чином "сільська" мова, "малоросійскоє нарєчиє, которого не существует", має сукупно до мільйона слів???
Перші українські слова (мед і страва) були записані Пріском Панійським у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України в 448 р.н.е.
Як "в маленькую культуру" вмістилися 200 000 народних пісень, велика національна кухня, орнаменти, обрядовість, архітектура, колосальний живопис, перші в Східній Європі академії і книгодрук, стародавні літописи і кобзарство, гумор, театр Корифеїв і "Березіль", музика Веделя і Березовського, Сковорода і Вернадський? Такої "маленької" культури вистачило б на десять народів.
Як вийшло, що предки "молодої держави, якій всього лише 30 років", брали столицю Візантії Константинополь ще 907 року, знищили Хозарський каганат 968-го, спалили Османський флот 1615-го, палили передмістя москви 1618 року?
І це лише верхівка верхівки айсберга. Мене особисто не дивує фантастична сила українців, продемонстрована в останній рік. Українці були такими завжди. Нам про це кричать історія і пам'ять поколінь. Просто ця пам'ять до нас повертається надто повільно.
Ми, як дике каченя, що виявилося лебедем і полетіло з курника меншовартості.
І нам треба терміново навчитися ЛЮБИТИ І ПОВАЖАТИ себе, як це роблять всі незакомплексовані народи. Бо ми не кури, а лебеді, і батьки наші лебеді, і прадіди були вільними та прекрасними.
Вони високо літали і в курниках не жили.
Це треба знати й пишатися!
У будь-якій незрозумілій ситуації пишайся Україною! Це обґрунтовано. Я перевірив».
Олександр Висоцький.
Немає коментарів:
Дописати коментар