"Пам'ятаємо..." 27.10 24 - День української писемності та мови

 

"Народ, який губить свої слова, перестає бути народом"

                                                                                      (Стефан І Неманя засновник династії 

                                                                    володарів Сербії ХІІ ст.)

" Мова кожного народу неповторна і - своя;

В гій гримлять громи в негоду, в тиші - трелі солов'я

На своїй природній мові і потоки гомонять;

Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову, колосисту - на віки

Українську рідну мову в дар мені дали батьки.

Берегти її , плекати буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина - так, як мати, - мова в кожного із нас.

                                                                          ( Д. Білоус)

У географічному  центрі Європи в середині минулого тисячоліття сформувалася велика нація з багатою, співучою, життєдайною мовою. Ця нація - українська. І наша мова за всіх історичних випробувань виступала нездоланним чинником єднання і відродження самобутності народу.

Мова  -  духовне багатство народу. Якщо забувається мова, то народ, який користується цією мовою, зникає, але не фізично, а морально. Мова формується впродовж віків. Кожне покоління збагачувало її і передавало цей неоцінний скарб нащадкам. Мова не має ні початку ні кінця, вона невіддільна від народу - носія мови. Гине народ - гине мова, і так само, коли гине мова - гине народ. 

Сучасна українська літературна мова пов'язана з конкретною датою - виданням "Енеїди" І. Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою розмовною мовою всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилися  нанівець, заборонами на українське слово, розпочатими Петром І.

Ще одна дата - 1840 рік, коли вперше було видано твори Т. Шевченка, - можна вважати доленосною:  з того часу мова української літературної мови стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози найкращих синів та дочок України.

Та наша мова, як і весь український народ, все витримала, все винесла і стала ще чистішою і дзвінкішою. Мова - це не мертвий камінь, а дивовижне дерево, яке зростає, зацвітає, змінюється.

І дуже боляче чути, як дехто каже: " Яка різниця, якою мовою говорити. Хіба від цього добавиться хліба чи ковбаси?". Ні, звичайно, хліба і ковбаси не добавиться, але як не згадати вислів відомого мовознавця, перекладача і священика, автора перших правописів, професора Івана Огієнка, який сказав : "Мовне каліцтво є початком каліцтва душі".

Отже мова - це показник культури людини. Недаремно кажуть :"Заговори, щоб я тебе побачив".

Давайте говорити ПРАВИЛЬНО, шанувати і берегти нашу мову.

 

Бібліотечні родзинки:

*  Назвіть слова-паліндроми, які можна прочитати  однаково, зліва направо і справа наліво.

*  Як передати поняття слова робота п'ятьма літерами, або чотирма.

*  Яке слово складається з двох нот?

*  Чого багато має болото менше має озеро, ще менше  - море, і зовсім не має річка?