середа, 17 серпня 2022 р.

Пам'ятаємо... 23 серпня День пам'яті жертв комуністичного і нацистського режимів. "Хроніка терору в Україні у 20 столітті"

Помолимось за тих, що у розлуці помруть відірвані від рідних хат;

Помолимось за тих, хто у розпуці вночі гризуть залізні штаби грат,

Що душать жаль у невимовній муці, за тих, кого веде на страту кат.

Над ними, Господи, в небесній тверді простри свої долоні милосердні. 

                                                                                                                          (Юрій Клен)


Інформація для роздуму:

Коли в  1921-1923 рр. з України вивозили хліб, а в Україні з голоду померло понад 2 млн. осіб - це був геноцид.

Коли 1932-1933 рр. з українських сіл забрали (з використанням армії) все їстивне, оточили військами Україну і не давали можливості виїхати для порятунку куди-небудь з України - це був геноцид. І таким його визнала Міжнародна комісія з розслідування голоду в Україні 1932-1933 рр.

Коли 19.12.1941 р. проти німецьких танків Жуков спрямував три кавалерійські дивізії, мобілізовані з українців Кубані, і німці за три години їх перебили - це був геноцид.

Коли вожді СРСР Л. Берія і Г. Жуков 22.06.1944 р. підписали наказ № 007/42 про виселення всіх українців у Сибір - це був геноцид.

Коли 1946-1947 рр. хліб з України забрали і вбили голодом: 1946 року 369 тис., а 1947 року - 628 тис. українців, це - геноцид.

        "В одному  з оповідань Гр. Косинки, написаному на початку 20-х років, селянин скаржиться:"Отак виходить і власть наша, і порядки наші, а все по-старому. Збулися великих панів, чорт наплодив дрібних, і п'ють, як п'явки!Ореш, а красних днів не бачиш: була царизна - робили, прийшов совєт - робимо, а пани,як плили шовками в городах, і по цей день пливуть". Дбати про трудящих - подібне завдання ніколи не входило в обсяг завдань соціальної політики більшовизму. Людина ?! Це не було передбачено ані статутом, ані програмою ВКП(б).

Політика у відношенні до інтелігенції не відрізнялася від політики щодо селянства. Гаслу "пролетаризації селянства" відповідало аналогічне гасло "пролетаризації інтелігенції".Це означало: інтелігенція як окрема група повинна бути заперечена і пролетаріат повинен заступити місце інтелігенції. Ліквідацію протилежності між робітниками фізичної й розумової праці большевизм обернув на ліквідацію робітників розумової праці. Знищення протилежности обернулося на знищення інтелігенції. До інтелігенції большевизм застосував ті самі заходи, що й до селянства: репресування, масові переселення й масове фізичне знищення.

Процес пролетаризації інтелігенції почався з перших років існування совєтської влади.Першим кроком до цього стало видання 1919 року підписаного Леніним декрету, яким були скасовані всі дипломи, наукові ступені, звання, посвідчення про освіту. Передбачалося, що пролетарське походження повинне заступити освіту, розум, досвід. Фахові знання не бралися до уваги.

Ленін же висунув тезу про куховарку, покликану керувати державою. І не тільки державою, але й мистецтвом, літературою, науково-дослідними установами, трестами, фабриками і заводами. Людей з партквитками - тільки тому, що вони мали партквиток - призначали на керівні посади. Байдуже, чим він був учора і чим буде завтра. Колись він був машиністом, учора зав. лазнею, сьогодні  він уже є директором оперного театру. Людина губила власне обличчя. Вона оберталася на безособову знеособлену функцію всередині партійного апарату."

(За книгою В. Петров Діячі української культури жертви більшовицького терору)

А потім почали зникати люди, відбуватися судові процеси над "ворогами" і страх репресій  проліз у людські душі... Пам'ятаємо...

Немає коментарів:

Дописати коментар