понеділок, 20 червня 2022 р.

"Нашу пам'ять обпалює Вічний вогонь" 22.06 День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

                "До нас підступною ходою, переступаючи поріг, підкрався перший рік двобою   буремний Сорок Перший рік..." (Г. Киреєв)

 22 червня 1941 року на нашу землю прийшла Друга світова війна. Прийшла зненацька... Тихо народжувався в прозорому присмерку  звичайний літній ранок. Мав буди спекотний вихідний, і одне з прекрасніших міст світу надавало можливість своїм мешканцям провести цей день відповідно до їхніх бажань.


     На початку 40-х населення Києва наближалося до одного мільйона. Кожного ранку кияни йшли на роботу чистими вулицями, за санітарним станом яких слідкували більше 2-х тисяч двірників. Дороги й тротуари центральної частини міста були повністю впорядковані, а дорогам більш віддалених районів, таких, як Дарниця, Чоколівка, Голосієво приділялася постійна увага, їх планомірно асфальтували. Вулиці освітлювали 7745 ліхтарів. Із транспорту найбільш поширеним видом був трамвай. В 1938 році довжина трамвайних колій сягала 211 км, в літній період трамвайний рух посилювався в напрямках місць відпочинку киян:  Святошино, Пуща-Водиця, Голосієво. На вулицях було встановлено біля 400 телефонів-автоматів, в місті діяло 5 АТС на 24 тис. номерів. В довоєнному місті було 9 готелів, 11 лазень, 19 базарів, у тому числі і спеціальний базар тварин. Береги Дніпра почали облаштовувати гранітними набережними. Місця з крутим рельєфом укріпляли зеленими насадженнями. Місто прикрашали клумби, де щорічно висаджували біля 8 мільйонів різних квітів.






У тінистих парках і садах вихідні можна було провести за читанням. На той час у Києві виходило 23 газети і 26 журналів. Різноманітну друковану продукцію  випускали 18 видавництв. Абітурієнти збиралися в неділю, щоби готуватися до вступних іспитів, у будь-якій з 262 масових бібліотек.  Школярів, які ще не поїхали на літо  з міста, чекав Палац піонерів, театр для дітей, 14 кінотеатрів, а також  цирк і зоопарк. У довоєнному Києві вели творчу роботу 58 клубів і палаців культури. Молодь, звичайно, приваблював спорт. На той час у місті діяло 6 стадіонів, 50 спортивних залів, 2 палаци фізкультури, 23 водні станції. 




Київські спортсмени та їх чисельні вболівальники 21 червня  1941 року лягали спати у передчутті приємної події - відкриття Центрального стадіону. ( Його  було відкрито через 5 років - 22 червня 1946  року). 

 У 180-ти середніх школах міста 20-21 червня пройшли випускні вечори...

Звичайно - життя є життя - хтось в ніч на 22 червня захворів і потрапив до однієї з 50-ти київських лікарень, хтось помер, але хтось і народився, і молода мама з нетерпінням чекала, коли їй вперше принесуть годувати немовля...

Місто жило звичайним життям, і кияни мирно спали в ніч на 22 червня...До чотирьох годин ранку...



Друга Світова війна почалася 1 вересня 1939 року висадкою німецького десанту на Вестерплатте в Польщі.

22 червня 1941 року вона прийшла на нашу землю, в наше місто -  і в Києві було оголошено мобілізацію.






З 10 липня точилися жорсткі бої за Київ.

19 вересня, в п'ятницю, у Київ вступили гітлерівські війська.





Так почалася окупація міста, яка продовжувалася з 21 вересня 1941 року до 6 листопада 1943 року, тобто 778 днів.


Без коментарів: 

 Україна втратила у війні 8 мільйонів осіб, тобто 45 відсотків від загальних втрат СРСР. Порівняйте: Німеччина втратила 6,5 млн. Росія - близько 6 млн., Польща - понад 5 млн.

На початок 1941 р. в Україні мешкало 41,9 млн осіб, а в 1945 - 27,5 млн.

З України було вивезено на примусові роботи 2,2 млн. осіб (усього  вивезено 2,8 млн, тобто близько 80 відсотків від усіх депортованих).

Спалено та знищено 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, 33 тис. шкіл, 18 тис. лікарень і санаторіїв, 16150 підприємств.

250 українських сіл було спалено нацистами разом із мешканцями. Найбільше - на Волині (97), у Житомирській (32), Чернігівській (21), Київській (17) областях.


    І ось тепер історія повторилася. 24 лютого теж близько четвертої ранку "русский міръ" дозволив собі напасти на незалежну Україну. Не змогли  "брати" спокійно дивитися, як ми розвиваємося, ніяк не хочуть випустити нас зі своїх "обіймів". І нищать вони наші міста і села, вбивають наших дітей, жінок, людей літнього віку. Гвалтують , мародерять, палять, руйнують...

    Але Перемога буде за нами! Все буде Україна! Слава її Героям!!!




              

Немає коментарів:

Дописати коментар