ЗО вересня ! Всеукраїнський день бібліотек !

"Я отримав освіту в бібліотеці зовсім безоплатно" 

 Рей Бредбері

    З нагоди нашого професійного свята колектив бібліотеки підготував інформаційну поличку, названу знаменитим висловом відомого письменника, автора, культової в свій час повісті "451 ⁰ за Фаренгейтом". Тепер цей твір входить до списку програмної літератури в старших класах. І нас тішить те, що діти зможуть відчути потребу у читанні, зрозуміють, що книга є запорукою індивідуальної свободи та процвітання суспільства!

 Від Корсики до Нової Землі і від Флориди аж до Сахаліну,

В усіх куточках світу "Library" повагу й шану здобули незмінну.

І хоч удвічі їх перевантаж - лише зміцниться воля їх і натиск !

Звертаємо до всіх ми поклик наш : бібліотекарі усіх країн, єднайтесь !

Що ж світовий бібліотечний склад здобув повагу й шану неодмінну,

Та все ж  негоже ставити їх в ряд з бібліотекарями неньки-України...

Ми - все :

комп'ютер, довідник, словник... так живемо, на нас не лайтесь,

Лишаємося тими, хто ми є ! Бібліотекарі усіх країн, єднайтесь!!!

Шановні наші колеги ! 

Вітаємо Вас з чудовим святом!!!

Бажаємо всім здоров'я, творчої наснаги, миру і щастя!

   Багато людей все своє життя щиро вірять,  що «людина народжена для щастя,  як птах для польоту». Та не всі розуміють,  що щастя не впаде з неба! І саме це мав на увазі наш славетний співвітчизник,  письменник Володимир Короленко – автор цього відомого вислову, що одразу ж став афоризмом. Тобто людина сама відповідає за своє щастя, сама має зробити себе щасливою.

        Але що ж воно таке – щастя?  Кожен може розуміти його по-своєму.

       Для одних це багатство, для інших – щире кохання, а дехто прагне лише влади. Та багатство і владу можна втратити  через різні обставини.  А любов може не витримати іспиту часом… І що – після цього людина не зможе більше бути щасливою? Звісно ж, зможе!

       Та повернімося  до першоджерела  щастя –  до дитинства, коли кожен день міг приносити не тільки якісь дитячі проблеми (таке буває!), а й безумовну радість буття.

        Яка ж  то була в дитинстві радість, коли матуся-бібліотекар поверталася з роботи, і  з глибин сумки, як за помахом чарівної палички, з’являлись яскраві книжки та журнали! Але ти ще читати не вмієш, тому спочатку обережно гортаєш сторінки, уважно роздивляєшся ілюстрації та фантазуєш про пригоди героїв. І чекаєш, чекаєш, чекаєш... Та нарешті домашні справи відкладено, і матуся, книжкова фея, бачачи твої нетерплячі оченята, береться за книжку, читає тобі. І ти занурюєшся у дивовижний світ, де добро завжди перемагає, де герої на висоті, а лиходії покарані, де сонце завжди яскраве, а небо чисте. Це і є твоє дитяче щастя!

Потім, коли підростаєш і вже читати вмієш, то стає ще простіше долучитися до цього фантастично неперевершеного книжкового світу.

Як же добре вміти читати!

До матусі не приставати,

Бабусю не турбувати,

Сестричку не благати !

Нікого не кликати й не чекати,

А самому прочитати!

    А в матусиній дитячий бібліотеці – саме там працює (чаклує) книжкова фея –  розгортаються ще більші можливості для тебе. Можна скільки завгодно довго вивчати вміст поличок і навіть цілих стелажів. О, ці високі стелажі! Вони як кріпосні стіни дивовижного замку –  замку, що зветься «книжковий світ»!  А ти поступово, крок за кроком відкриваєш для себе цей світ. І для тебе цілком реальними стають не тільки сільські «тореадори» і Том Сойєр, а  навіть зловісний Шерхан.   

      Та ось уже прочитано багато книжок, і горизонт твого уявлення про світ неймовірно розширився. Бо спочатку саме з художньої літератури дізнаєшся про щось для тебе нове. Саме завдяки читанню ти вже знаєш і про повстання Спартака, і про війну Троянд у Британії, і про кардинала Рішельє. Вивчаєш географію Південної півкулі, подорожуючи на «Дункані» 37-ою паралеллю. Розслідуєш заплутані детективні справи, намагаючись осягнути метод Шерлока Холмса. Шукаєш скарби й рятуєшся від підступних піратів, дізнаючись нарешті, що таке «піастри». А іноді так захоплюєшся, що коли раптовий телефонний дзвінок відриває тебе від пригод Звіробоя, кажеш у трубку: «Хвилиночку, я зараз!» –  і, думаючи: «Ну, ось до кінця абзацу дочитаю й відповім…», знову хапаєшся за роман. Та забуваєш геть усе: і цей телефонний дзвінок, і уроки... Це і є твоє підліткове щастя!

А коли дорослішаєш,  тебе починають хвилювати не лише долі окремих людей, а й цілого світу. Поза твоєю увагою не пройдуть ані шляхи «Тигроловів», ані життя «Знедолених», ані мужність  та відданість борців із «Чумою» –  на цій незбагненній «Планеті людей». Ти поступово намагаєшся осягнути свій власний шлях у цьому непростому світі. Як герой  «Алхіміка». Або як «Чайка на ім’я Джонатан».

І коли твоє серце затріпоче від першого ніжного та щемливого почуття, розраду обов’язково знайдеш у ліричних віршах. «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання». Та невже?

Оце і є твоє юнацьке щастя!

Та ось уже підростає і твій малюк, твоя кровиночка, робить перші кроки. Ти незабаром зможеш взяти крихітку за ручку й повести. Повести тим шляхом, який був пройдений тобою. Відкрити йому той світ, який свого часу так захопив тебе, –  світ книжок. Ти зробиш це обов’язково, бо двері бібліотек завжди для тебе відчинені!  І, дивлячись на свого малюка, який зосереджено й обережно гортає сторінки яскравих бібліотечних книжечок, ти раптом усвідомлюєш, що саме цей момент і є твоє доросле щастя!

Отже, друзі, ким би ви не були, якими б шляхами  не йшли, що б не будували в своєму житті, дружіть із книжками, сміливо відчиняйте двері бібліотек. Вам там завжди раді!

Читайте, друзі! І буде вам щастя! 

                                             (Ганна Кононова, бібліотекар 1-ї категорії) 

Бібліотекар! Це слово - повне сонячного змісту,

За ним стоїть безмежний, мудрий світ...

Бібліотекар! Скільки в слові змісту!

Його тепло навік в моїй душі.

Я б знов пішов стежиною тією 

через поля - замети - аж туди,

Де в царстві книг живе Казкова Фея,

Що може світ закрити від біди.

                                                                    (В. Колодій)