"Як тебе не любити, Києве мій!" Д. Луценко

 В останні вихідні травня всі кияни святкують Дні Києва, нашого чудового, ошатного, неповторного міста. Колектив нашої бібліотеки, як і інших, збирається відсвяткувати день 28 травня з вами у парку імені Максима Рильського. Але мінлива погода може зруйнувати всі наші плани.... та існує наш блог, на якому ми опублікуємо цікаву інформацію, присвячену нашому старовинному та вічно юному місту.

Перша інформцікавинка присвячена пісні-легенді "Як тебе не любити, Києве мій" композитора Ігоря Шамо та поета Дмитра Луценка. Цей неофіційний гімн Києва лунає над нашим прекрасним містом вже понад 50 років...

                                                      

Зазвичай ми могли написати вам про історію створення цього музично-поетичного шедевру,

але ми пропонуємо вам прийти до бібліотеки, взяти в руки цей буклет, уявити собі зелені схили Дніпра, квітучі каштани, відчути п'янкий запах бузку ...

Друга інформцікавинка  з циклу "Невідомий Київ"" Про першу фабрику грамофонних платівок в Україні  "Чарівні звуки старої платівки"

" У 1966 році, розбиваючи стіну старої цегляної будівлі на території Київського заводу порційних автоматів, робітники знайшли скляну посудину. а в ній - пожовклий від часу, але добре збережений лист. У цьому листі, написаному в 1910 році відомим колись київським підприємцем Г.І. Індржишеком, йшлося про те, що ця будівля - перша в Україні фабрика грамофонних платівок. Що ж то  була за фабрика? Коли і як вона виникла? Як склалася її доля?... Щоб відповісти на ті питання потрібно поринути у минуле.....

Пропонуємо вам захоплюючу  подорож сторінками книги М.О. Рибакова "Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва".

 Отже, книга чекає на вас в нашій бібліотеці.

Третя інформцікавинка  На той випадок, якщо дощ змінить наші плани, і ми не зможемо зустрітися з вам в парку Рильського, пропонуємо вам  вікторину "Києве мій". 

1. Хто автор слів знаменитої пісні "Хрещатик"?   

( "Каштани, каштани, каштани,

Софії і Лаври хрести,

Кияни,кияни, кияни,

Ви сестри мої і брати...."   )

2. Назвіть найглибшу станцію київського метро ?

3. Кому П. Тичина присвятив вірш "На Аскольдовій могилі поховали їх..."?

4. Український національний драматичний театр у Києві носить ім'я Івана Франка, чиїм ім'ям назвали київський театр російської драми ?

5. Біля національної опери України в Києві є пам'ятник українському композитору, кому?

6. Найбільша ріка України, на якій стоїть наше місто.

7. Як звали найвидатнішу жінку Стародавньої Київської держави, дружину князя Ігоря ?

8.Кого вважали першим бібліофілом  Київської Русі?

9. Як називається найбільший концертний зал Києва ?

10. На Других Теремках була вулиця Крейсера "Аврори", назвіть нову назву цієї вулиці

11. Солодкий символ Києва.

12. Яке дерево стало зеленим символом Києва?

13.Яка Київська православна церква була побудована без дзвіниці ?

14. Назвіть ім'я київського авіатора, який вперше в київському небі зробив "мертву петлю".

15. Які пам'ятники літературним героям є в Києві?

16. Біля Андріївської церкви є пам'ятник дуже відомій літературній парі, назвіть їхні імена.

17. "Музей однієї вулиці" - назвіть цю вулицю.

18. Назвіть ім'я київського архітектора польського походження та три його  знамениті споруди, в будівництві яких був вперше використаний бетон.

19. Три доньки Ярослава Мудрого стали королевами Норвегії, Франції, Угорщини. Назвіть їх імена

20.Скільки виходів має станція метро "Хрещатик"?

            

Бажаємо успіху!!! 

Продовження...

Не встигли ми опам'ятатися від другокласників, як на порозі з'явився 4 клас 179 гімназії.

На прохання вчительки Ніни Іванівни бібліотека підготувала коментоване читання з циклу "Етичні бесіди". Разом з учнями ми розбирали оповідання Всеволода Нестайка "Злочин Жори Горобейка". Такі поняття як милосердя, рішення прийти на допомогу, увага до проблем іншої людини - зараз, як ніколи, дуже актуальні. Оповідання, яке прослухали учні, викликало певні емоції. Діти активно залучилися до обговорення, і вийшла щира розмова про взаємини між дітьми. Ніна Іванівна була задоволена, вона випускала цей клас і дуже вірила в те, що цей захід не залишить їх байдужими.

А потім була невеличка екскурсія по бібліотеці.

І на останок фото на пам'ять!😀

До побачення, 4 клас, у вересні ми вже будемо п'тикласниками!

А ми до вас в ранковий час!

Сьогодні День слов'янської писемності та мови. 

І саме сьогодні до нас завітали учні 2-в класу Гімназії № 179. 

Напередодні ми домовлялися про екскурсію по бібліотеці і літературну вікторину,а сталося так, що ми поєднали розповідь про братів Кирила та Мефодія з давнього грецького міста Салоніки з історією книги, книгодрукування та літературною вікториною.

Відчувалося передчуття літніх канікул, було багато запитань про книжки про історію бібліотеки 

Залишайтеся з нами. Далі буде...😉

 

Привіт, ми знову разом!!!

Нарешті! Сьогодні в бібліотеці задзвеніли дитячі голоси!!! Вперше після , майже річного затишшя, бібліотека приймала своїх користувачів. Учні другого класу 179 гімназії прийшли на екскурсію.

Зустріч була теплою, радісною, бажаною тим більше, що сьогодні було свято Вишиванки, і наші відвідувачі, майже всі, були не тільки у гарному настрої, але й в чудових вишиваночках.

Як завжди, після бесіди, ми провели невеличку казкову вікторину.

Трошки втомлені, але задоволені школярі повертаються до класу.

До нових зустрічей, друзі!

Ілля Рєпін "Запорожці"- 18.05.2021 Міжнародний день музеїв.

Ім'я Іллі Юхимовича Рєпіна стало символом передвижництва. Відомий російський мистецтвознавець Володимир Стасов називав його "Самсоном російського живопису... він справжній відкривач людей. Він бачить їх там де інші не помічають, він зображає їх так, як інші не зображали."

Ми традиційно намагаємося знайомити наших користувачів з кращими зразками світового живопису. На жаль в умовах карантину ми робимо це через наш блог, але маємо надію, що в решті решт ми повернемося до нашої вербальної роботи з вами.

Цього року ми знайомимо вас з великим художником Іллею Юхимовичем Рєпіним. Ми презентуємо вам його відому роботу "Запорожці".

Знову ж таки за влучним висловом В.Стасова "Запорожці" ні на копійку не поступаються історичним сторінкам "Тараса Бульби".

Це своєрідна данина своєму дитинству і юності. Рєпін народився в Чугуєві під Харковом і вважав себе нащадком запорожців; це були безстрашні і мужні воїни. Про їх хоробрість народ склав дуже багато пісень і легенд. Рєпіну захотілося передати в своїй картині

вільний дух козаків.

Художник створив один з епізодів життя запорожців, коли вони пишуть листа турецькому султану.

Живий, різнобарвний натовп козаків дуже колоритний. Здається що зараз ми почуємо госте слівце, яке повинно бути внесено писарем в лист до султана.

Дружній сміх розноситься навкруги.

Над цією картиною художник працював 15 років, створив десятки етюдів, декілька великих полотен.

Рєпін дуже ретельно працював над кожною деталлю картини. Він вивчав знахідки археологів, замальовував старовинну зброю, яка зберігалася в музеях України, читав стародавні рукописи.

В листі до Володимира Стасова він писав "... Недарма про них Гоголь писав, чортів народ! Ніхто на світі не відчував так глибоко свободи, рівності, братерства!"

"Україно моя,вишиванка..." (Григорій Булах) До дня вишиванки! 20.05.2021

Фрагмент постійнодіючої виставки в бібліотеці "Витоки"

 

"Вишиванка - символ здоров'я,краси, щасливої долі, родової пам'яті, порядності, чесності, любові,святковості; оберіг. На вишиванках застосовувались традиційні символічні орнаменти: геометричні (вважаються найдавнішими), рослинні, зооморфні (тваринні). Іноді типи орнаментальних форм поєднувалися 

Народ ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії.

 

Сорочка-вишиванка оспівана, зображена в різноманітних жанрах народної творчості.Вона є символом українця загалом і України зокрема, проте в ХХ ст. престиж вишиванки як одягу занепав під згубними впливами шовіністично космополітичних, комуно - фашистських екстремістських та інших тенденцій."

                                                                                     М. Дмитренко

Україно моя вишиванко

Ти мій біль, моя мука і доля;

Я без тебе як день без світанку,

Я без тебе, як жайвір без поля

Вишиванко моя вишиванко

Смерекова вишнева жага,

Ти далеких Карпат полонянка,

Ти Дніпра мов хвиля жива;

Я по світу іду в вишиванці

Аж дивуються ген журавлі,

Хай встрічають в веселій багрянці

Україна іде по землі.

Україно моя вишиванко

Ти тернова моя голубінь,

Хай святиться навік світлий ранок

І серпневого дня височінь

Григорій Булах

ЄС на книжковій полиці. До Дня Європи.

     Європа - це континент різних традицій та мов, але, водночас, спільних цінностей. ЄС захищає ці цінності. Він заохочує співробітництво між народами Європи, сприяє єдності, зберігаючи розмаїття, та забезпечує соціальну спрямованість своїх рішень.

    Історичне коріння Європейського Союзу сягає Другої світової війни. Ідея європейської інтеграції мала на меті попередити убивчі війни та їхні руйнівні наслідки. 

 Вперше вона була запропонована Міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом у промові 9 травня 1950 року. Ця дата - "День народження" того, чим є зараз ЄС, відзначається щорічно як День Європи. 

Знайомтесь з матеріалами про ЄС в нашій бібліотеці на поличці Юного політолога.

Відкриваючи Європу. Чехія

Авторський нарис.

Follow the Red Rose

Прага, Злата Прага! Місто древнє і сучасне. Місто Яна Гуса, Франца Кафки, Карела Чапека, Ярослава Гашека, Вацлава Гавела, яких знає весь світ. Місто, від величі якого перехоплює подих. Собори з витонченими готичними шпилями. Шляхетна музика старовинних органів. На Староміській ратуші - славнозвісний астрономічний годинник зі своїми моторошними легендами. Невимовна значущість Карлового мосту. Ось так відчуваєш сиву мудрість століть. І приходить просте усвідомлення, що вдалося торкнутися самого серця Європи, почути його піднесений ритм.

Вікно в Європу по Празьки

З екскурсоводом нам пощастило. Це була викладачка університету, залюблена в своє місто і в свою справу. Розповідала цікаво, вміла тримати увагу. Туристи завжди намагалися стати до неї ближче. І завжди поспішали за її червоною трояндою. Справа в тому, що всі гіди Праги мали в руках яскравий предмет, на який орієнтувалися екскурсанти: табличку, квітку, навіть довгу парасольку. У нашої пані гіда була ясно-червона троянда на довгій стеблині. Follow the red rose! Слідуй за трояндою! І тобі відкриються таємниці Старого міста, звитяжні діяння короля Карла IV, який перетворив Прагу на найбільше місто Центральної Європи, неймовірна велич собору святого Віта, який зводили кілька століть і при погляді на який забуваєш, що треба дихати. Так троянда в руці екскурсовода допомогла розквітнути ясній квіточці щастя в душі: ти тут, ти бачиш це, ти відчуваєш це, ти дихаєш цим! Ти в Європі.

І де б ми в Чехії потім не були: чи гуляли вулицями столиці, чи ходили набережною в Карлових Варах, чи піднімалися крутими сходами до замка Штернберг, чи захоплювалися співучими водограями (в Києві та Вінниці тоді ще не побудували) - нас не покидало відчуття щастя і причетності до нашого європейського майбутнього.

Про сувеніри та мови.

Чи можна собі уявити, що в звичайному українському супермаркеті продавець чи касир здатні спілкуватися з іноземцем англійською? Навряд. Навіть у Києві. А от у Празі - будь ласка. Не кажучи вже про сувенірні крамниці, де продавцям якимось дивом вдається з першого ж погляду визначити, якою мовою звертатися до відвідувача. Так було і з нами. Тільки-но переступали поріг крамнички, як чули звертання російською. А заходив хтось інший - до них французькою, наприклад, чи німецькою. Дивина, та й годі! Ця проникливість просто шокувала.

Як не загубитися в Європі

Того вечора нас спіткала неприємна пригода: ми заблукали. Коли куратор нашої групи об'явив, що ввечері матимемо вільний час, туристи розбрелися хто куди. До речі, всім повідомили, яким трамваєм доїхати, і попередили, щоб обов'язково заздалегідь придбали квитки, бо водій не продає, а штрафи величенькі. Купити ж їх можна було в багатьох місцях - в метро, наприклад, чи в Т-кіоску, що на зупинках. Окей, зрозуміло, все просто. Начебто.

Це був наш перший день у Празі, і ми вирішили просто походити вулицями столиці, всотуючи атмосферу міста. Напередодні Хелловіну натовпи іноземних туристів (дехто в масках і костюмах) вешталися центром столиці. Ну й ми серед них. Ось тут торгують сувенірами. І там теж. Ще й смаколики пропонують. А далі - квитки на концерт органної музики. Всюди гамір та метушня. Голова обертом.

Коли, втомлені, вирішили рушати до готелю, на трамвайній зупинці Т-кіоску не знайшли. От халепа! Треба шукати метро. В який бік іти - хтозна. Спитати нема в кого, бо на вулиці - лише іноземні туристи. Намагалися вгадати напрямок і зрозуміли, що ходимо по колу. Та раптом - ідея: спитаємо у того афроєвропейця, який торгував квитками на органний концерт. Звернулися англійською, і він дуже зрозуміло пояснив, як дістатися до метро, де ми нарешті й купили трамвайні квитки.

Чеські трамваї ходять за розкладом, який можна побачити на електронному табло на кожній зупинці (і в нас такі почали з'являтися!) Цікаво, що в Європі дверима транспорту керують пасажири: натиснув кнопку - відкрилися, а ні - то поїхали далі. Дрібниця, кажете? Та в нас колись так буде? Щоб люди самі відповідали за все, не лише за кнопку дверей?

У вагоні спитали в дівчини, чи далеко до потрібної зупинки. Знову англійською. А може спробувати російською? Колись у Чехії саме її вивчали як іноземну, особливо після 1968 року. "Танки идут по Праге…" – відчайдушно писав поет Є.Євтушенко. Російська? Ні, дівчина її не знає. Що, панове росіяни, допомогли вам ваші танки? Молодь вивчає англійську. Або німецьку. Саме німецькою могли говорити молоді поліціанти, до яких звернулися у пошуках нашого готелю - це вже після трамваю. Вони знайшли нам карту мікрорайону на автозаправці. Ура, хай живе чеська поліція!

В готелі ми були майже опівночі. Неймовірно втомлені, але задоволені. Ще б пак - така євро пригода! Виявилося, що від зупинки йти було б нескладно, якби не темна пора доби.

Друзі, вивчайте іноземні мови - ви зможете не лише порозумітися з продавцем квитків, вас зрозуміють в супермаркетах, в магазині Kafka BookStore і деінде. І ви не загубитеся. З європейськими мовами відкривати Європу простіше.

Follow your dream, або Як не закрити Європу

Отже, враження від подорожі були неймовірно яскраві й позитивні. Але... Але була одна деталь, яка отруювала наше занурення в європейське свято. Справа в тому, що до складу нашої великої (ледь вміщалась у двоповерховий автобус) тургрупи входила певна кількість старшокласників з Донецька. Їх було біля двадцяти. І вчителька. Нічого особливого, начебто. Діти як діти. Поводилися пристойно. А от про вчительку розмова окрема.

Коли наш празький гід з трояндою знайомилася з групою, то спитала, чи всі ми з Києва. І тут з вуст вчительки несподівано пролунало: «Папрашу нє аскарблять!» Всі завмерли. Гід закліпала очима й чемно зробила вигляд, що не почула. Ми, кияни, були приголомшені: звідки ця люта ненависть, що ми їй зробили? Чи це така помста за Помаранчевий Майдан і програш донецької команди?

Не знаю, але після цього ми намагалися триматися від донецької пані подалі.

Незабаром вона знову «відзначилася». Куратор нашої групи серйозно попередив, що графік екскурсій щільний і якщо хтось запізниться на час відправлення від готелю, то автобус не чекатиме. І ось вона запізнилася. Її клас уже давно перебував у салоні, всі інші туристи теж прийшли вчасно. А її нема. Вирушили без неї. Яка педагогічна безвідповідальність!

Після екскурсії мали вільний час. Коли ввечері почали вже збиратися біля автобуса, виявилося, що не всі школярі на місці. І ми, кияни, ображені цією «педагогинею» допомагали шукати підлітків. На щастя, обійшлося без пригод. Та був момент, коли прийшло розуміння: їм просто пощастило не загубитися у великому місті. Ми бачили, як дехто зі школярів намагався розпитувати місцевих, звертаючись до них російською. Але їх не розуміли. А англійською, певно, діти не вміли.

Що робила та донецька вчителька 2014 року... Шкода її учнів! Для них саме такі, як вона, «закривають Європу». Але все більше випускників звідти бажають стати студентами саме в Україні. Вивчають мови – як українську, так і іноземні. Бо прагнуть відкрити для себе не тільки Європу, а й увесь світ, слідувати за своєю мрією.

 

Follow you dream and be happy!

Бібліотекар 1 категорії Кононова Г.В.

Автор тексту та фото

Г. Кононова